Вічна слава героям

Автор: Переймибіда О.С., учитель української мови та літератури

Таїна таїн – з’ява героїв. З ними  кожний сущий на землі народ утверджує себе як нація, як охоронець неперехідних, невмирущих цінностей.

Історія України. Вслухаймось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт  шабель із козацьких звитяжних битв, гучна слава стрілецьких боїв,  відчайдушна  незламність  вояків Ук-раїнської Повстанської Армії. Проходять крізь серце і сучасні  події дуже тяжкого для України  часу, коли український народ ціною жертв і страждань скинув грабіжницький режим і утвердився у своєму європейському виборі за свою Батьківщину, за свободу, за гідність, за право на майбутнє – і відстоює це право у  Вітчизняній війні 2014 року  проти російських агресорів.

 В ореолі їхньої слави народ здобуває святе право на гідне місце у колі вселюдської спільноти як рівний  з рівних і вільний з вільними.

Саме про це йшлося на урочистому дійстві, що нещодавно відбулося  у Золочівській ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім.М.Шашкевича, – «Хто загинув за Вкраїну, буде жити у віках»

Святково прибраний зал. На сцені, у центрі, — герб України. Збоку, на столику — букет сухих квітів, житніх колосків і кетягів калини, перев’язаний чорною стрічкою, поряд — запалені свічки. Схвильовані і водночас  сповнені гордості за свій народ  одні за одним на сцену піднімаються у національних строях учні 6-х класів, що разом зі своїми кл.керівниками Цімко Я.А., Переймибідою О.С., Кузьмою Л.М., Надорожняк І.М., Поцілуйко Л.П.та вчителями музики Кухтою М.В. і Турком В. М. підготували мистецько-художні виступи про героїв України, силу людського духу, надзвичайну відвагу і завзяття, палку любов до рідної землі і ненависть до загарбників не одного покоління українських патріотів.

           Ведучі  – Винар Назар, Ляшенко Аліна, Коблик Ігор та Вацлавська Світлана – розповідають про те, що споконвіків українці мріяли про свою незалежність, виявивши велику жагу волі. За неї цілі віки бився наш народ,   але майже ніколи її не мав. Сторінка за сторінкою вони розкривають героїчну історію України, як  віками наш народ боровся з татарськими ордами, турець кими яничарами, польськими панами та московськими зайдами.  На чатах волі України стояли її славні герої…

Учні із 6-А кл.  Масник Аня, Підгірна Христя, Шестаков Костя май-стерно декламували поезії про Україну  – нашу рідну матір… широчінь її  повноводних рік у вінку зажурених верб і  пломінкої радості калини – і на екрані постає степове безмежжя соняшникових і пшеничних ланів під склепінням блакитних небес. Україна – наша рідна мати… Скільки разів розпинали наш край?! Скільки розлилось невинної крові!  Скільки молитов вознеслось до Бога від скривдженого, поневоленого люду за кращу долю, за волю, за право гордо сказати: Я- українець! І співзвучно лунає пісня про святе почуття любові до своєї землі.

Виступаючих змінюють учні із 6-В класу Надеберний Богдан та Пет-льований Дем’ян, які створюють образи запорізьких козаків на чолі з мужнім гетьманом України Б. Хмельницьким, що звільнили землю від  поляків і 1649 року на Софійському майдані Києва проголосили державність України, згадують і звеличують праведних гетьманів: Дмитра Вишне-вецького, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Павла Полуботка, Івана Мазепу,про яких писав великий Т. Шевченко. Гордо і велично звучить козацький марш, пісня про лицарів-козаків, коли на екрані з’являються ці  звитяжні герої,

Читці із  6-Б класу  Мерцало Софія, Чорнолевська Вероніка, Муц Діана, Миськів Олег, Переймибіда Олеся, Пинда Денис, Городиловська Христя, Стадник Вікторія воскрешають  у пам’яті одну із забутих сторінок нашої історії — про Українських Січових Стрільців – у рік 100-річчя створення легіону УСС у Галичині – армії  справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей і благородних ідеалів. Густо падали жертви під час кровопролитних боїв, густо росли білі березові хрести на стрілецьких могилах ( важко знайти село чи місто між Золотою Липою та Збручем, де не було б стрілецьких могил), однак ніщо не могло зупинити бажання молодих патріотів вибороти кращу долю для свого народу. З особливим розумінням сприймаються всіма присутніми  слова січових стрільців:”Ми пішли на цю світову завірюху лише тому, щоб наша Україна мала своє місце під сонцем”,- коли глядачі бачили меморіал Січовим Стрільцям у Золочеві, коли вдивлялись у портрет нашого земляка Романа Купчинського, що народився саме 24 вересня 120 років тому, провів свої дитячі роки коло с. Поморяни, коли звучали слова пісень цього відомого стрілецького пісняра.

 А далі учні із 6-Г класу  Войтків Дмитро, Сембай Олена, Самусенко Христя, Трухан Назар говорять про те, що минає піввіку від часу, коли сини і дочки нашого  народу згоряли у страшній борні Другої світової війни на землях Західної України за своє визволення. До боротьби стали найкращі, найчесніші, найвідданіші – вояки Української Повстанської Армії. Йшли, щоб боротись і загинути, доказати всьому світові, що є така нація і народ, який воліє смерть, ніж скоритися ворогові, конати у кайданах. УПА героїчно і жертовно боролась за Самостійну і Соборну  Державу проти  гітлерівської і московської окупації рідних земель. І скільки б не пройшло часу, він не зітре у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за народ.І знову лунали слова горді і мужні, знову акордами повстанської пісні наповнився зал,і знову вклоняємось священним могилам воякам УПА у нашому Золочівському краї, у музеї-криївці, де пломеніє й ім’я героя – повстанця Осипа Безпалька, на честь якого названо вулицю у нашому місті. 

Декламатори із 6-Д класу Брошко Юрій, Сливінський Максим, Ладанівська Марія, Ковалик Настя, Кіц Ольга, Зелена Діана, Гулик Юлія, Кармаліта Наталя, Наводич Анна розтривожили всіх розповіддю про сучасні події в Україні : у ХХІ ст. ми є свідками страшної агресії нашого споконвічного ворога – Росії, з жахом згадуємо зимові дні на Майдані, де гинули найкращі сини України. Емоційно, піднесено звучали у їх виконанні патріотичні поезії , пісні.

        «Сумуємо і молимося за героїв Небесної Сотні, – з болем говорили ведучі.- Гордимося своїми героями-золочів’янами, які загинули у війні на Донбасі. Це випускник нашої школи Ігор Черняк і Віталій Бахур із с. Зозулі. Вічна слава Героям! Їх жертовність гартує патріотизм всієї України від заходу до сходу».

 Як щиро і по-дитячому просто в устах учня Козина Назара прозвучала молитва за Україну  «О Господи Премилосердний і Преблагий! Отче наш Праведний! Сьогодні увесь побожний український народ, стоячи на колінах перед образом Твоїм, просить Тебе, молить Тебе, благає Тебе, аби Ти врятував багатостраждальну і поневолену протягом багатьох років неньку нашу Україну. Врятуй її від усього злого й чорного, врятуй від війни.  Благаємо Тебе, Господи, щоб наша Україна була велична, красива і  побожна завжди і повсякчас, і до віку віків. Амінь»

      Ми віримо в перемогу, бо наша армія бореться за свою державу, за свій народ,  за свою землю. Україна завжди була, є і буде єдиною, стане справжньою  Європейською державою,- так і хочеться повторити услід за дітьми. А ще хочеться додати: кров’ю навіки написана сторінка нашої славної історії. Вона записана пам’яттю у наших серцях: „Могили Ваші розсіяні по всій широкій Україні. Це здорове зерно, з якого виросте наша свята воля. І прийде час, що посуне тисячами на Ваші могилки вільний народ і цілуватиме землю, що прикрила Вас, і сльозами буде зрошувати її… І дітям маленьким будуть Ваші могилки найвищою наукою. Виростуть вони на таких борців, як Ви. І як треба буде, віддадуть своє життя за рідний край -Україну, як Ви…”

             Емоційним, цікавим  був кожен із виступів шестикласників. За-ключним акордом прозвучали у виконанні виконавців і глядачів на святі слова пісні „ О Україно”, що її ще 100 років тому співали палкі Січові Стрільці,  як настанова для грядущих поколінь жити в єдності, у любові до рідної землі, в ім’я тих, хто  жертовно віддав своє життя за вільну Україну. Слава Україні! Героям слава!

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Переймибіда О.С., учитель української мови та літератури