Тема 1. Колірні моделі. Сучасні графічні редактори.

 

Тема. Колірні моделі. Сучасні графічні редактори.


Мета.

Навчальна. Ознайомити учнів з колірними моделями, ввести поняття про роздільчу здатність.

Розвиваюча. Розвивати естетичний смак.

Виховна. Виховувати любов до прекрасного.

 

Матеріали для для роботи з учнями:

 

 

План  

1.Тестування “Поняття ком’ютерної графіки”.

2. Основні колірні моделі.

3. Поняття про роздільчу здатність і її зв’язок з якістю растрових зображень.

4. Запитання до уроку.

5. Домашнє завдання.

 


 

 

1. Тестування:

Актуалізація опорних знань

 


2. Основні колірні моделі.

Вивчення нової теми

 

Кольорова модель — це модель гами світлових кольорів, що сприймаються людиною, котра дає можливість класифікувати конкретний колір для подальшої можливості його відтворення.

Основні кольорові моделі: RGB, CMYK, Lab, HSB, HSL, GrayScale та ін.

Більш детально ознайомимось з найпоширенішими кольоровими моделями RGB, CMYK.

Кольорова модель RGB. Градація кольорів.

Кольорова модель RGB— це адитивна модель, що описує спосіб утворення кольору в результаті накладання червоного, зеленого та синього світла.

Назва моделі й абревіатура «RGB» походить від трьох основних кольорів: червоного (Red), зеленого (Green) та синього (Blue), з яких утворюються всі інші кольори кольорової гами.

Колірна модель RGB призначена сприймати, представляти та відображати зображення в електронних системах, таких як телебачення та комп’ютери, хоча її також застосовували у традиційній фотографії. Вже до електронного віку, модель RGB мала за собою серйозну теорію, засновану на сприйнятті кольорів людиною.

Одним з важливих факторів визначення якості відтворення кольорів є їх градація. Градація кольорів – це процес постійного та поступового переходу одного кольору в інший.

Зазвичай використовують 24-х бітну модель, у котрій кількість градацій дорівнює 255, що дозволяє закодувати 2553=16.5 млн. кольорів. 24-бітовий колір є найбільш глибоким із тих, що звичайно використовуються і є доступними на більшості сучасних систем відображення і у програмному забезпеченні. Кольори у RGB визначаються за допомогою цілих чисел від 0 до 255 для червоного, зеленого та синього, де 0 означає повну відсутність кольору, а 255 означає найбільшу інтенсивність кольору. Таким чином, (0, 0, 0) дасть чорний колір, а (255, 255, 255) дасть білий. Червоний – це (255, 0, 0), зелений – (0, 255, 0), тощо.

RGB — апаратно-залежний простір кольорів. Широко застосовується в техніці для відображення зображення за допомогою випромінювання світла. Типовими приладами із RGB-входом є кольоровий телевізор і відеокамера, сканер і цифровий фотоапарат.

Переваги моделі RGB:

·                     Апаратна близкість із монітором, сканером, проектором, іншими пристроями;

·                     Велика кольорова гамма, близька до можливостей людського зору;

·                     Доступність багатьох функцій обробки зображення (фільтрів) у програмах растрової графіки;

·                     Невеликий (порівняно до моделі CMYK) об’єм, проте ширший спектр кольорів.

Недоліки моделі RGB:

·                     Збереження імовірності помилки відображення кольорів на екрані монітора — невідповідно до кольорів, отриманих у результаті кольоропроби.

 

Кольорова модель CMYK

Модель CMYK використовують для підготовки не екранних, а друкованих зображень. Абревіатуру CMYK на українській мові вимовляють, як «цмик». Також вживається термін «тріадні фарби». CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, BlacK) — субтрактивна кольорова модель, використовується у поліграфії, перш за все при багатофарбовому (повноколірному) друці. Вона застосовується у друкарських машинах і кольорових принтерах.

Українською перші три кольори називають наступним чином: блакитний, рожевий, жовтий; але професіонали мають на увазі ціан, маджента і жовтий. Ці кольори візуально не ідентичні із загальноприйнятими назвами кольорів. Так, маджента — це лише один з рожевих відтінків; жовтий і блакитний — абсолютно певні відтінки, а не цілі діапазони, як у веселці.

Згідно теорії кольору, практично будь-який відтінок можна отримати за допомогою лише трьох кольорів — наприклад Cyan, Magenta і Yellow. Зокрема чорний колір — змішуванням згаданих кольорів в рівній пропорції і з максимальною інтенсивністю. На практиці через недосконалості пігментації фарб стовідсоткове змішування цих трьох кольорів дає скоріше брудно-коричневий або брудно-сірий колір; тріадні фарби не дають тієї глибини і насиченості, яка досягається використанням чорної фарби. Оскільки чистота і насиченість чорного кольору є надзвичайно важливою в друкарському процесі, його було введено в цю колірну модель.

Кожен колір в CMYK описується сукупністю чотирьох чисел, які називають кольоровими координатами. Кожне з цих чисел є відсотком фарби даного кольору у складовій колірної комбінації. Наприклад: для отримання темно-помаранчевого кольору слід змішати 30 % фарби cyan, 45 % фарби magenta, 80 % фарби yellow і 5 % кольору black. Цей колір можна записати таким чином: (30,45,80,5). Іноді користуються іншим позначенням: C30M45Y80K5.

Оскільки модель CMYK застосовують в основному в поліграфії при кольоровому друці, а папір і інші друкарські матеріали є поверхнями, що відбивають світло, зручніше рахувати яку кількість світла (і кольори) відбилося від тієї або іншої поверхні, ніж скільки поглинається. Таким чином, якщо відняти з білого три первинні кольори, RGB, ми отримаємо трійку доповнюючих кольорів CMY. “Субтрактивний” означає той, що “віднімається” — ми віднімаємо первинні кольори з білого. Модель CMYK забезпечує менше колірне охоплення, ніж аддитивна модель RGB.

У типографіях кольорове зображення друкують у декілька прийомів. Накладаючи на папір по черзі блакитний, рожевий, жовтий і чорний відбитки, одержують повноколірну ілюстрацію. Тому готове зображення, одержане на комп’ютері, перед друком розділяють на 4 складових одноколірних зображення. Цей процес називається кольороподілом. Сучасні графічні редактори мають засоби для виконання цієї операції.

 

Кольорові моделі HSB та Lab

Кольорова модель HSB—це модель, що використовується тільки для оформлення векторних і текстових об’єктів документа. Описує кольоровий простір, заснований на трьох характеристиках кольору: кольоровому тоні (Hue), насиченості (Saturation) і яскравості (Brightness). Ця модель найбільше відповідає людському сприйняттю кольорів.

На кольоровому колі можуть відображатись до 360 відтінків. Положення кольору на радіусі кольорового круга визначає його насиченість. Чим далі розміщений колір від центру, тим насиченіший відтінок. При виводі на друк ця модель буде автоматично перетворена програмою в модель CMYK.

Кольорова модель Lab розроблялась як апаратно-незалежна, тобто вона задає кольори без врахування особливостей відтворення кольорів. Має три параметри для опису кольору: світлосилою L (англ. Lightness) і двома хроматичними параметрами. Перший (умовно позначений латинською буквою a) вказує на співвідношення зеленої і червоної складової кольору, другий (позначений буквою b) – співвідношення синьої і жовтої складової.

 

Перетворення між моделями

Графічні редактори мають засоби для перетворення зображення із однієї кольорової моделі в іншу. Створювати й обробляти кольорові зображення прийнято в моделі RGB. При друці рисунка RGB на кольоровому чотириколірному принтері драйвер принтера перетворює рисунок в кольорову модель CMYK.

Якщо документ буде друкуватися на кольоровому принтері, то слід враховувати деякі аспекти:

1. Яка кольорова модель використовується типографією, в якій буде надрукований готовий документ?

2. Чи доступні в документі кольори на принтері?

3. Яку кольорову модель краще використовувати?

4. Чи підходять кольори до кольору паперу, на який виконується друк?

5. Чи потрібного ефекту не легше досягти при використанні меншої кількості кольорів?

6. Друк кольорового растрового (точкового) рисунку займає досить багато часу, тому вирішуйте чи він дійсно потрібний?

 


 

3. Поняття про роздільчу здатність і її зв’язок з якістю растрових зображень.

Вивчення нової теми

 

Геометричні характеристики растру

Растрова графіка залежить від оптичної роздільності, оскільки її об’єкти описуються точками у координатній сітці певного розміру. Роздільність вказує кількість точок на одиницю довжини.

Розрізняють:

  1.   роздільчість оригінала;
  2. роздільчість екранного зображення;
  3. роздільчість друкованого зображення.

Роздільчість оригінала. Вимірюється у кількості точок на дюйм (dpi – dots per inch) і залежить від вимог до якості зображення та розміру файлу, способу оцифрування, або методу створення готового зображення, вибраного формату файлу та інших параметрів. Зрештою, чим вищі вимоги до якості, тим більша має бути роздільчість.

Роздільчість екранного зображення. Для екранного зображення, елементарну точку растра називають пікселом. Розмір піксела коливається в залежності від вибраної екранної роздільчості, роздільчості оригіналу й масштабу відображення. Монітори можуть забезпечити роздільчість 640х480, 800х600, 1024х768, 1600х1200 і вище. Відстань між сусідніми точками люмінофора в якісному моніторі складає 0,22-0,25 мм. Для екранного зображення достатньо роздільчості 72 dpi, а для комп’ютерної графіки найзручнішим є растр із однаковим кроком для обох осей, тобто dpi Х = dpiY.

Роздільчість друкованого зображення. Розмір точки растрового зображення залежить від застосованого методу та параметрів растрування оригіналу. При раструванні на оригінал накладається сітка ліній, комірки якої утворюють елемент растра. Частота сітки растра вимірюється числом ліній на дюйм (lpi – lines per inch) і називається лінєатурою. Розмір точки растра розраховується для кожного елементу і залежить від інтенсивності тону в цій комірці. Якщо у растрі є абсолютно чорний колір, тоді розмір точки растра співпадає з розміром елементу растра (100% заповненість). Для абсолютно білого кольору заповненість складає 0%. На практиці заповненість коливається у межах 3-98%.

Глибина кольору. Характеризує максимальне число кольорів, які використані у зображенні. Існує декілька типів зображень із різною глибиною кольору: чорно-білі; у відтінках сірого; з індексованими кольорами; повноколірні.

Чорно-білі зображення. На один піксел зображення відводиться 1 біт інформації – чорний та білий. Глибина кольору – 1 біт.

Зображення у відтінках сірого. Піксел сірого зображення кодується 8 бітами (1 байт). Глибина кольору – 8 біт, піксел може приймати 256 різних значень – від білого (255) до чорного (0 яскравості).

Зображення з індексованими кольорами. Перші кольорові монітори працювали з обмеженою колірною гамою (16, згодом 256 кольорів). Такі кольори називаються індексованими і кодуються 4 або 8 бітами у вигляді колірних таблиць. В такій таблиці всі кольори вже визначені і можна використовувати лише їх.

Повноколірні зображення. Глибина кольору не менше як 24 біти, що дає можливість відтворити понад 16 мільйонів відтінків. Повноколірні зображення називаються True Color (правдивий колір). Бітовий об’єм кожного піксела розподіляється по основних кольорах обраної колірної моделі, по 8 бітів на колір. Колірні складові організуються у вигляді каналів, спільне зображення каналів визначає колір зображення. Повноколірні зображення на відміну від вище розглянутих є багатоканальними і залежать від колірної моделі (RGB, CMY, CMYK, Lab, HBS), які різняться за глибиною кольорів і способом математичного опису кольорів.

Інтенсивність тону (світлота). Поділяється на 256 рівнів. Більше число градацій не сприймається людським оком і є надлишковим. Менша кількість погіршує сприйняття інформації (мінімальним є 150 рівнів). Для відтворення 256 рівнів тону достатньо мати розмір комірки растра 16х16 точок.


 

4. Запитання до уроку.

Підведення підсумків уроку

  • Дайте визначення поняттю «колірна модель».
  • Які колірні моделі ви знаєте?
  • Як утворюється колір у моделі RGB?
  • Як утворюється колір у моделі CMYK?

 


5. Домашнє завдання.

  • Підготуватись до усного опитування по темі.

https://docs.google.com/document/pub?id=1FF8XwHViaPmIRnTFSFON9QesQ8sDAcv_KpunGC9Lv3s

Be the first to comment

Leave a Reply