Вчитель: Налужна О.І.
Скачати
| Реклама | |
| Скачати |
На сцену вuxодять двоє хлопчикiв.
Перший хлопчик.
Ти була не багата й не пишна,
Виrлядаючи з саду у луг.
Бiлий цвiт обтрусили вишнi
На солом’яний твiй капелюх.
Другий хлопчик.
Ти приймала і щастя, i лихо,
Поважала мiй труд і мiй пiт.
1 з-пiд cipoї теплої стрixи,
Задивлялася жaдiбно в світ.
Перший хлопчик.
Ти для мене була, наче мати,
Ти служила мені, як могла,
Кожна кроквочка, кожная лата
Не жалiла для мене тепла.
Другий хлопчик.
Батьківська знайома хата,
Вишневий садок у цвiту.
тут татове слово, як свято,
I мамина стежка в саду.
Саме тут почалося життя,
Тут я вдихнув Україну.
Саме тут я читав Кобзаря
Й не забуду йоro до спочину
. Перший хлопчик.
Цей спогад мені навіває
мої босоногi лiта.
I юнiсть в менi дозріває
Й людина в менi вироста.
і хочеться бути корисним,
Долати стежини крyтi.
Щоб сонце світило всім ясне,
Й добро вciм велося в життi.
Перший хлопчик.
Я роди вся в селянськiй хатині
I пiд стрixою теплою зрiс,
і до школи ходив у свитинi,
I до Бога любов свою ніс
Другий хлопчик.
Швидко мчаться лiта-блискавицi,
А у пам’ятi все ожива
Як сльоза чиста, мами криниця
Й щирі батькові мудрі слова
Хлопчикiв на сцені змiнюють ведучi ранку.
l-й ведучий
Серед визначних особистостей нашоro краю окремо слiд вiдзначити Федіра Iвановича Гулу,. випускника Бережанської riмназiї, Львівського університету, він тривалий час працював у Празі.
. У першi пiслявоєннi роки Федір Iванович працював учителем математики в Завалiвськiй школi. Bciм своїм яскравим життям, своєю працею ця людина заслужила того, щоб ми знали i пам’ятали про неї.
Закiнчивши початкову школу, Гула вступив до славетної Бережанської гiмназiiї
2-й ведучий У великому сузiр’i випускникiв Бережанськоi гiмназii яскраво сяе зiрка математика й астронома професора Федора Iвановича Гули. Закiнчив він її з вiдзнакою в 1909 роцi. Пiд час навчания формувався його cвiтогляд, гартувалася воля.
2-й ведучий. Пiсля закiнчення гiмназii Федiр продовжуе навчання на фiлософському факультeтi Львiвського yнiверситету.
.
l-й ведучий.
Синовi в дорогу мати промовляла
Пiсню свого серця берегти.
Доле, моя доле,
А життя не – поле,
Бо життя прожити – не поле перейти
Може, у дорозi десь обпалять грози,
Ти додому птахом прилетни
Доле, моя доле,
А життя – не поле,
Ба життя прожити – не поле перейти. ,
Пронеси ж, мiй сину, пiсню-Укрaїну
1 дорогу людям освiти
Доле, моя доле,
А життя – не поле,
А життя прожити – не поле перейти.
Звучuть пiсня «Вuростеш ти, сину» (вiршi В. Симоненка, музuка П. Майбородu).
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу
Виростугь з тобою приспанi тривоги.
Можна все на cвітi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата,
Та не можна piднy матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
очi материнськi i бiлява хата.
1 якщо впадеш ти на чужому полi,
Прийдуть з України верби i тополi.
Стануть над тобою, листям затрiпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на cвітi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
2-й ведучuй
. У 1913-1914 роках Теодор Гула працював учителем математики у місті Белзi на Львiвщинi.
l-й ведучuй
Воював на фронтах Першої світової вiйни, у 1915 роцi потрапив в iталiйський полон.
2-й ведучuй
. До речi, Гула добре володiв багатьма iноземними мовами, зокрема давньогрецькою, латинською, польською, нiмецькою, перекладав Гомера i Гете , любив поезiю, сам писав вiршi.
1-й ведучuй
. Biн був гарним оратором, досконало володiв словом, yмiв керувати настроями слухачiв. Вiн був людиною европейської культури, уособленням християнських чеснот, мав спокiйний, урiвноважений характер, приємну зовнiшнiсть, поважну поставу. Люди, якi його знали, одностайно характеризують йоro як iнтелiгентноro, доброзичливого, скромного та пунктуальноro.
2-й ведучuй
У 1937 роцi Гула повернувся в Галичину i працював спочатку вчителем середньої школи у Городенцi на Iвано-Франкiвщинi, а з весни 1941 року завiдував астрономiчною обсерваторiєю Львiвського унiверситету.
1-й ведучuй.
Пiд час Другої світової вiйни був ув’язнений нiмцями у концтаборi, що негативно позначилося на його здоров’ї.
Інсценівка
Ведучий. Понедiлок. Вис не cipe небо. Перший урок, згiдно з розкладу, геометрiя. Вiдчиняються дверi й помiрним, розмiреним кроком входить Федiр Iванович у клас. Привiтався, по-батькiвськи усмixнувся i почав невимушену розмову з учнем Ігорем Гоєм, який сидiв бiля вiкна (а то був хлопець проворний, кмiтливий та й непогано знав математику).
Дiалог учителя та учня.
– Як, Irope, був-€сь вчора вдома?
– Був.
– А скiльки пляшок молока ти привiз?
-Двi.
– А ти хоч заробив собi те молоко?
Що ти ро-
бив улiтку?
– Гонив корову пасти, сіно громадив, снопи з татом возив.
– Добре. і скiльки cнопів ви брали з татом на одну фiру?
– Копу, а часом i бiльше, як була добра дорога.
– А як же ви їх везли? Чи не випадали вони з воза?
– Hi, бо ми прив’язували зверху врублем.
– А тепер уявiмо собi, що ота помiсниця воза –
то геометрична площина, а врубель – пряма лiнiя. Чи перетнуться вони де-небудь, якшо ми продовжимо їх до безмежностi?
– Hi-i-i! – гудемо хором.
Orож, сьогоднi ми ознайомимось з ознакою паралельностi прямої i площини.
Ведучий. I стала ця теорема зрозумiлою i ясною для вcix, як Божий день. Можливо, таке iндуктивне пiдтвердження теореми виглядало б сьогоднi надто примiтивним, однак це допомагало нам вивчпrи новий матерiал «на простий хлопський розум».
2-й ведучий.
Учнi згадували, що спочатку дивились на Федора Iвановича трохи з острахом, бо дуже часто він сердився, коли хтось з них говорив пiд час розв’язування задачi – «буде …• ‘ «И-И-И».
.
Інсценiвка
Учитель. Дiти, а як тримає голову порожнiй колосок?
Учнi. Прямо догори.
Учитель. А наповнений добiрним зерном?
Учнi. Опускає донизу.
Учитель. Ось так, дiти, буває i з людьми. В кого розуму не дуже багато, той високо задирає носа вгору, ходить з високо пiднятою головою. А розумнi, освiченi люди, в переважнiй бiльшостi, завжди скромні Про це завжди пам’ятайте. Ви повиростаєтe, змужнiєте, здобудете oсвiтy. Але ким би ви не стали, зустрiвшись з простим святим хлiборобом завжди знiмайте перед ним шапку i нiколи не старайтесь говорити з ним про високi матерії, яких ви наслухались, а говоріть про те, що йому близьке i знайоме: про пшеницю, про урожай, про лiси та луки. Щоб йому з вами було комфортно та цiкаво.
.
1-й ведучий.
Був учитель неодружений та зовсiм не самотнiй, бо школа була йому за родину, а ЩО Bci були переростками у пicлявоєнний час, то Федiр Iванович любив собi погуторити з учнями, а особливо з дiвчатами, яким так кортiло дiзнатися в нього, чому й через кого «нежонатий ходжу,). 1 таки вивiдали: було в нього велике кохания ще пiд час riмназiйних студiй, але «зрадила та, що любила» пiд час його служби в австрiйськiй армії та перебувания в iталiйському полонi. То було його перше й останнє кохання, яке ще довго озивалося луною в його серцi.
Звучить вiрш Богдана Лепкого «Браття, лишiть
мене».
Браття, лишiть мене, лишiть мене в спокою,
Нехай я сам собi далекий шлях верстаю,
1 називайте ви мiй xiд мандрiвкою пустою,
Я все-таки пiду, куди iти бажаю.
Аж втомлений самотньою ходою,
Коли спiчну в тaємнім темнім гаю, –
О тобi снитиму, мiй любий рiдний краю. о тобi снитиму.
2-й ведучий
Зaкiнчив свiй земний шлях Гула раптово на подвiр’ї батькiвcькоro обiйстя 29 липня 1953 ро ку
.
Звучить пiсня «Я вберуся у вiночок».
Я вберуся у вiночок,
В коси стрiчку заплету
І наслухаюсь досхочу
Соловейка у саду.
Приспiв:
.
2-й ведучий.
Поховання Ф. 1. Гули було надзвичайно багатолюдним. Багато людей говорили про нього добрi слова. Haвіть цвинтар був, нiби святковий. Вiдчувався надзвичайно глибокий спокiй, ховаючи якусь надзвичайну загробну тишу. Вiдходив у вiчнiсть Учитель.
1-й ведучий.
Пасiчник помер – не стало бджiл.
Садiвник пiшов – не стало саду.
є любов у гронах винограду,
В кожнiм pyci є її надiл.
Серця ритм пульсує у зернi,
1 пелюстка доброту ввiбрала.
Icкpa, що злетiла iз кресала,
Засвiтилась зiркою менi.
Слiд в житгi лишає кожен свiй
1-й ведучий.
Теодор Гула був вiдомим ученим, талановитим педагогом i непересiчною особистiстю. Його житгєва дорога – терниста, але він без вагань йшов нею, бо нестримно вабили його далекi й холоднi зорi, пiзнання законiв руху, що було його земним покликанням. Bін був справжнiм сином своєї землi, своro народу, вiрою i правдою служив йому. Житгя його повчальне, а науковi здобутки не втратили практичної цiнностi й донинi..
2-й ведучий.
Чимало води спливло тихим Коропцем та Золотою Липою до Днiстра з часiв учителювання професора Гули
Iвaн Франко сказав: «Учителем школа cтоїть». Нехай такими вчителями стоїть i нинiшня наша українська школа.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.