Я до Тебе, Тарасе, на сповідь іду

Глибокою шаною до Великого Кобзаря ознаменовано березневі дні в усій Україні та за її межами, у кожній школі чи виші. Цікавим, змістовним та таким пізнавальним був

цей день і для учнів 7-В класу, коли 9 березня на виховній годині декламували улюблені Шевченкові поезії, співали пісні на його слова, відомі ще з дитячих літ, а ще розкривали сторінку за сторінкою тернистий життєвий шлях великого сина українського народу, дізнавались про його родину, друзів, однодумців, розглядали портрети та ілюстрації до творів.

І вже вкотре переконались, що він і справді є символом української нації, національної єдності українців, символом, що надихає жити, боротися, кохати. Це як невмируща душа й пам’ять української нації, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як святиня, :

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні…