Виховний захід на тему: Дмитро Бортнянський — видатний майстер хорової музики XVIII ст.

Підготувала: Кухта М.В.

Скачати

Реклама
Скачати	файл

 

Оформлення класу: на дошці висить  портрет композитора Дмитра Степановича Бортнянського. Під портретом напис:

Народ не вмре, бо він не темна маса,
Є в нього слово.  Пісня віща,
Що народилось муками Тараса.
Є серце, не позичене, своє.
(В. Кравчук)
Учасники заходу: ведучий, ведуча, читець.
Необхідні матеріали: звукозапис опери «Креонт» (Д. Бортнянський, 1776 р.); пісні — «Боже великий єдиний…» (сп. О.Кониського, муз. М.Лисенка); «Гімн Спасителю» (сл. Д.Хвостова); «Благослови, душе моя, Господа» (муз.К.Стеценка); «Іже херувими», «Достойно єсть», «Ангел вопіяще», «Німецька трапеза» і «Многая літа» на музику Д.Бортнянського.
Розпочинається урок звучанням пісні  «Боже великий єдиний…»
Читець. В покорі просять покоління:

1. Зійди до нас і освіти,

Як зрозуміть твої веління,
Як покоряти їм світи?

Повстань не в сяєві корони,
Не в сріблі й золоті, — в серцях,
Щоб потвердити нам закони,
Щоб показати правди шлях.

Ось лиця всіх до тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть;
Ти вивів нас на роздоріжжя,
Щоб ми пізнали праву путь,

Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей твій закон: «Служіть мені!»
(Ю.Липа)
На середину класу виходять ведучі.
Ведуча. Дмитро Степанович Бортнянський народився у 1751 році в м.Глухові Чернігівської губернії (зараз Сумська обл.), у родині козака, що служив у гетьмана Кирила Розумовського. В сім’ї було троє дітей.
Ведучий. Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, створеній з ініціативи гетьмана Данила Апостола у 1738 році. Ця школа відіграла визначну роль у розвитку музичної освіти не лише України, а й тогочасної Росії. Про високий рівень цього навчального закладу свідчить зокрема те, що учнів на навчання, яке тривало 2 роки, відбирали з усієї України. Крім співу, вони опановували гру на скрипці, бандурі, цимбалах та інших музичних інструментах. Вихованці Глухівської співацької школи потрапляли до кращих хорів і оркестрів України та Росії, а особливо обдаровані — до придворної капели у Петербурзі. Серед них був і Дмитро, якого в числі десятьох найобдарованіших учнів школи відправили на подальше навчання до Санкт-Петербурзької Придворної капели.
Ведучий. Придворні співаки брали учать не лише у відправі Богослужінь, а й були задіяні в різноманітних музичних розвагах двору: веселили своїми виступами імператрицю Єлизавету Петрівну під час гри у карти, під час трапези, або супроводжували прогулянки її величності по парку. Окрім цього, при дворі часто відбувались концерти та постановки опер, до яких залучали хор. А Дмитро Бортнянський потрапив у число тих хористів, яких іноді обирали для виконання сольних партій.
Ведуча. У 1765 році італійський композитор, майстер оперного жанру — Бальдасаре Галуппі, на запрошення Катерини ІІ приїхав до Петербурга і розпочав придворну службу на посаді капельмейстера. Приїзд Галуппі в Росію став для Бортнянського сприятливою подією, яка відкривала перед юним талантом нові горизонти. Авторитетний композитор оцінив обдарування Бортнянського  і навчав його впродовж трьох років. Від’їжджаючи з Росії у 1768 році він рекомендував відправити Бортнянського до нього у Венецію для продовження занять. В тому ж році Бортнянський виїхав до Італії.
Ведучий. За час навчання у Венеції Бортнянський постійно вдосконалює мистецтво композиції, відвідує Рим, Мілан, Болонью та Неаполь. Там же, в Італії, молодий композитор пише сонати для клавесина, хорові твори та опери. З-під його пера виходить «Креонт» (1776 р.), «Алкід» (1778 р.) та «Квінт Фабій» (1779 р.). Разом з тим, Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії  в Болоньї, а його опери звучать у Венеціанському театрі «Сан Бенедетто».
Звучить уривок з опери «Креонт».
Ведуча. У 28-річному віці Дмитро Бортнянський повертається до Петербурга, де впродовж 1779-1796 років служить придворним композитором і клавесиністом. Пік творчої активності композитора припадає на 80-ті роки XVIII ст. У 1784 році Дмитра Бортнянського призначають учителем музики Марії Федорівни — сестри майбутнього царя Павла І.  До занять з нею він спеціально писав камерні твори. Також, до його обов’язків входило створення опер та хорових творів для кожного світського чи релігійного свята, а їх було немало.
Ведучий. Саме в цей час композитор пише опери на французькі лібрето: «Свято сеньйора» (1786 р.), «Сокіл» (1786 р.), «Син-суперник» (1787 р.) та багато інших вокально-інструментальних творів.
У 1786 році , в Петербурзі, вийшов друком його твір — «Іже херувими» («Херувимська»), а у 1784 році — «Хай відправиться молитва моя».
Бортнянський був першим композитором у Росії, музичні твори якого почали виходити друком. Петербурзька капела під його керівництвом досягла високого професійного рівня.
Звучать твори —  «Іже херувими» і «Достойно єсть».
Ведуча. 11 листопада 1796 року Дмитра Степановича Бортнянського призначають на посаду директора Придворної капели. У спеціальному указі зазначалося: «Колезькому раднику Дмитру Бортнянському, доручивши в управління хор придворних півчих, повеліваємо надати йому з придворної контори платню й усе те на утримання, яке мав його попередник, дійсний статський радник Марко Полторацький».
Звучать пісні Бортнянського — «Ангел вопіяще» і «Німецька трапеза».
Ведучий. Бортнянський пройшов у капелі шлях від півчого до директора, знав усі переваги і недоліки хору. Прийнявши капелу, від розпочинає її реорганізацію: запрошує нових талановитих співаків і музикантів, переважно вихідців з України, і домагається створення окремого хору для театральних спектаклів.
Бортнянський поєднував вимогливість з доброзичливим ставленням до співаків, сприяючи їх високому професіоналізму та виключній виконавчій майстерності.
Ведуча. Наприкінці життя композитор продовжував писати романси, пісні, канти. Так, на слова поета Михайла Хераскова, він написав гімн — «Співець у стані руських воїнів», присвячений подіям 1812 року. В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до друку повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але завершити роботу так і не встиг. Композитор видав лише кращі свої хорові концерти, написані у молодості, зокрема — «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д. Бортнянським».
Ведучий. Дмитро Бортнянський помер у 1825 році в Петербурзі, причина смерті — крововилив у мозок.
Повне зібрання творів Дмитра Бортнянського, у 10 томах, вийшло лише у 1882 році за редакцією композитора Петра Чайковського.
Поховали великого композитора на Санкт-Петербурзькому Смоленському кладовищі. Російські музиканти і композитори першої половини ХІХ ст. закидали Бортнянському, як і пізніше Чайковському, його палкому прихильнику, «італьянщину», «м’якість і солодка вість». Проте церковно-вокальна, хорова музика Дмитра Бортнянського була дуже популярною ще за його життя. Її співали й за межами церкви: у навчальних закладах, аматорських хорах, кріпосних капелах та у побуті. Причина такої популярності крилася у класичній простоті й доступності мелодії. Бортнянський наповнював свої твори інтонаціями народних пісень, мелодіями багатоголосного українського церковного співу та кобзарського мистецтва. Усе це, в поєднанні із західноєвропейським впливом, витворило неповторний стиль творів композитора.
Звучить пісня «Гімн Спасителю».
Ведуча. Музична спадщина Бортнянського величезна. Він написав 35 чотириголосних хорових концертів для різних складів, які називалися в його час псалмами, 10 двохорових концертів, 14 чотириголосних концертів, 29 окремих літургійних співі, триголосну літургію, обробки давніх церковних київських та болгарських наспівів, 6 опер, камерно-інструментальні твори (сонати, рондо, марші, 1 кварет, 2 квінтети та ін..), романси і пісні, вокальні твори на німецькі та латинські тексти, кантати, гімни.
Ведучий. Інструментальна музика Бортнянського  мала великий успіх ще в Італії, де в театрах Болоньї, Венеції, Риму та Неаполя ставили його опери. В них композитор опирався на традиції української музики , перейняті в середовищі Глухівської школи і Петербурзької Придворної капели.
Бортнянський своєю творчістю утвердив традиції українського хорового співу в репертуарі Петербурзької Придворної капели, більшість учасників якої також були носіями українських музичних традицій.
Водночас, створив чудовий хор, який володів бездоганними технічними і тембровими якостями та високою вокальною культурою. Майже півстоліття життя Бортнянського було пов’язане з процесами становлення музичної культури в Росії.
Ведуча. Композитор Дмитро Бортнянський своїми коренями належить українській культурі, її давній музичній та хоровій традиції, яка пізніше розвинулась у творчості видатних українських композиторів: Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Миколи Дремлюги, Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського.
Звучить пісня «Благослови».
Ведучий. Дмитро Бортнянський ніколи не був у повному забутті, але ставлення до нього змінювалося неодноразово. У ХІХ ст., в період гострої боротьби за національне в музиці, він здавався передовій російській критиці занадто «італійським». На рубежі ХІХ-ХХ ст. дослідники знову переглянули свою думку щодо внеску Бортнянського у створення національно-музичної мови: у 1901 році вперше було відзначено ювілей композитора — 150-ліття з дня його народження.
Ведуча. У 20-ті роки ХХ ст. з’явилися його світські твори, що тривалий час пролежали у палацових архівах.
У 30-40 роки його твори практично не звучали, хоча у світовій музичній культурі вже визрівало історично-культурне осмислення феномена композитора Бортнянського.
І лише в останні десятиліття ХХ ст. знову з’явився інтерес до творчості Дмитра Степановича Бортнянського: поставлено ряд опер, виконуються хорові та концертно-інструментальні твори видатного діяча української музичної культури.
Ведучий. Юрій Липа — незабутній письменник і лікар УПА, що був закатований офіцерами НКВД, присвятив Дмитру Бортнянському такі рядки:

Читець. Будь славен, Боже Украхни,
Скрізь, де людей звучить язик,
Давай оновлення з руїни,
Животвори наш людський вік.

Нам твій наказ у серцях мати,
З ним жити, йти і здобувати.
Нехай тобі пребудуть милі
Діла, що дух наш сотворив, —

Поля, простори, гори й хвилі
Наповни міццю славних днів.
Тобі в серцях вівтар ми ставим —
Твоє ім’я довічно славим.
(Ю.Липа — «Гімн Дмитра Бортнянського)
Ведуча. На завершення нашого уроку для вас звучить невмирущий твір Дмитра Бортнянського , який увійшов не лише в репертуар всіх хорових колективів України, а  й у серця кожного українця — «Многая літа»!