Інформацію підготувала соціальний педагог школи – Смолінська Оксана Федорівна
Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою – дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину? Ці питання є дуже важливими.
Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми – учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці чи продавці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося у складних ситуаціях.
А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?
Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати свої мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?
У одній молодій сім’ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки «він». Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: «Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію».
Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову.
Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім’ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов’язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль?
Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами – «любляча турботлива мама». Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.
Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль «захисника»? До цього часу ми розуміли цю роль дещо інакше. У нас не було війни. Нашим чоловікам не потрібно було нас захищати кожного дня. І, здавалося, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що – ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.
Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди – як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід’ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість – хто, що робить. І в кожній сім’ї це по-своєму.
Ви можете запитати: «Яким чином повернути чоловіку чоловіче, а жінці жіноче?» Це, справді, не так просто. Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.
«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (вкинеш, стукнеш і т. д.)!» – слова, які часто можна почути в адресу новоспечених батьків. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті – що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за нею, вколисує її, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.
Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам’ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо – як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: «Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою». Якщо у вас поки що немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: «Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною». Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: «Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш».
Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: «Я вірю в тебе!» Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з’явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов’язково вийде. Я вірю в вас!
Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з’являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: «Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати».
Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама – вихователь дитини, а батько – сторонній спостерігач.
Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов’язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв’язок з чоловіком.
Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за дитиною разом. Виховання – непроста справа. Візьміть на себе посильні обов’язки. І тоді ви відчуєте зв’язок із дружиною. Тоді ваша родина буде єдиним цілим. Ви разом будете справлятися з труднощами і радіти успіхам. Ніщо так не об’єднує, як спільна справа. Ви самі знаєте це.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.