Вірш Іващишин Оксани – До Шевченка.

Автор: Іващишин Оксана учениця 11-В класу

Не перший він слова писав про неньку-Україну.
Багато славили в віршах цю мову солов’їну.
Від неї черпали натхнення, силу і наснагу,
Та він любив її над все і не звертав увагу
На перемоги і поразки нашої Вкраїни.
В поезіях лелів її,немов рідну дитину.
У них вкладав усю любов, повагу і пошану
На противагу ворогам – озлобленим тиранам.
Тут Катерина на руках мале дитя колише,
А там Стодолю з Галею розлука не полише.
Споконвіку Прометея тут орел карає,
А он там в неволі тяжко, і сум серце крає.
Так,в кожного своя доля і свій шлях широкий,
Та й в загарбаній країні не панує спокій.
І все однаково тобі – чужина,болі і неволя,
Та не однаково тобі на українську тяжку долю…
Ох,не однаково тобі…
І хай в душі твоїй,Тарасе, є море сліз і тяжкі муки,
Для нас ти – велет і герой,що попри дикий біль розлуки
Свою Вкраїну захистив від ворога лихого,
І у рядках віршів проніс всю силу слова вогняного.
Ти – наша гордість,наша честь,і довгими віками
Нести будем твої вірші безсмертними плодами.