Герої Крут. Погляд крізь століття

А слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста. Триста перший –

І ти, і я, і кожен з нас.

Такими словами розпочалася літературно-музична композиція «Герої Крут. Погляд крізь століття», присвячену тим, хто загинув у боротьбі за волю і кращу долю України , цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддавали і віддають молодість та життя .

Надзвичайно вдало було представлено у поєднанні історичні події, що, на жаль, вкотре повторюються:

480р.до н.е. Боротьба спартанців,котрі  загинули, захищаючи свою державу.

Червень 1651 року. Страшна битва між поляками і козаками Богдана Хмельницького відбулася під Берестечком на Волині. 300 запоріжців відбивалися від тисячного польського війська, але не піддалися, не зрадили і не заплямували козацької честі.

29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. І знову бій. І знову 300. І знову в ім’я ідеї, в ім’я Батьківщини.

Січень  2014 року. Майдан, який змінив нас назавжди…

Січень 2015 року. 300 українських спартанців-«кіборгів» ,серед яких золочів’яни, 242 дні утримували орду новітнього російського  агресора в донецькому аеропорту.

На сцені районного Народного дому «Просвіта» з однієї сторони – кулемет і хлопці-крутянці, з іншої – композиція з палаючих шин, навколо яких згуртувалися молоді майданівці… У глибині сцени – червоні маки на чорному тлі. Майстерно декорувала сцену вчитель образотворчого мистецтва Наталія Романівна Городецька.

Ведучі свята зробили короткий екскурс в історію, розповівши про трагедію битви під Крутами. Зворушливими до сліз були спогади про те, як директор гімназії звернувся до вихованців з такими словами: «Ви – наша надія, надія української нації. Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба жити і творити в ній». І далі: «Діти мої, побережіть хоча б тих, хто менший за Вас!» На що гімназисти відповіли: «Сьогодні час стріляти у ворогів України, а не промови говорити. І треба йти всім, як один, на фронт». Декому з них було лише п’ятнадцять…

Кожного глядача вразив відеоролик пісні Сергія Василюка «Ніколи не плач», присвяченої героям Крут. А далі спогади про всіх, хто продовжив втілювати їх благородну мрію про вільну Україну та став жертвою системи: Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Василь Симоненко, Василь Стус, Георгій Гонгадзе, Герої Небесної сотні, донецькі «кіборги» та багато відомих та невідомих Героїв.

Завмирало серце, коли юні актори інсценізували сон  дівчини про зустріч в Едемському саду героїв різних століть – молодого крутянця та майданівця Сергія Нігояна. Обидва віддали життя за краще майбутнє України.

Звучить «Плине кача»…І ось на сцені Герої Небесної сотні. Перший – Сергій Нігоян із Шевченковою настановою до молоді: «Борітеся – поборете!» Наступним вийшов 20-річний Устим Голоднюк – хлопчик в голубій ООНівській касці, що, рятуючи пораненого, був убитий снайпером. За ним – наймолодший, 17-річний Назар Войтович та найстарший, 83-річний Іван Наконечний, котрий заповів нащадкам не боятися, а відстояти Батьківщину. Жити в новій Україні.

Учасники дійства згадали Героїв Золочівщини: Віталія Бахура (с.Зозулі), Ігоря Черняка (м.Золочів-м.Радивилів), Михайла Ковальчука (с.Хмелева), Володимира Салівончика (с.В.Вільшаниця), які поклали своє життя на вівтар незалежності України, а ми зобов’язані жити так, щоб ці втрати не були марними.

Рішучість, оптимізм та віру у перемогу продемонстрували юні виконавці піснею «100 бійців і з ними я». Під ці маршові позивні на сцену вийшли всі учасники заходу: найкращі декламатори 9-11 класів, сценарист –Оксана Григорівна Патрик (заступник директора школи з виховної роботи), постановник –  Ірина Іванівна Горбань (вчитель української мови та літератури), Андрій Романович Маньовський – учитель фізичного виховання (у ролі І.Наконечного), випускниця школи Ірина Лукаш та її син Олег Габрієль (виконавці «Балади про клена»), випускник Володимир Макух (у ролі С.Нігояна), учень 10 класу Дмитро Пастушок (виконавець пісні «Я сьогодні від вас від’їжджаю”). Музичний супровід – учителі музики Марія Володимирівна Кухта та Володимир Михайлович Турко. Кожен із учасників перейнявся своєю роллю та зумів донести свої переживання до глядача.

У залі панувала зворушлива тиша. Лише зрідка було чути тривожні зітхання та схлипування…

Я молюся за тебе, український солдате,

Я боюся за тебе, хоч не я твоя мати,

І благання я шлю до високого неба:

–         Повертайся живим, більш нічого не треба. 

Цими словами О.Г.Патрик завершила дійство і запросила до спільної молитви за кращу долю України випускника школи, декана УГКЦ Золочева о.Михайла Сукмановського, який закликав усіх до щоденної молитви і запевнив у перемозі.

Усі глядачі та виконавці спільно промовляли з отцем слова молитви за Україну. Біля сцени стояв хлопчик-семикласник (звичайний шкільний шибеник). Він рівненько склав долоньки до молитви, широко розплющив оченята, а по обох щоках текли сльози…Молися, дорога наша молоде! Тобі будувати нову Україну.

Вірмо, наші щирі молитви будуть вислухані, а добрі безкорисні діла та боротьба кожного з нас на своєму місці увінчається перемогою.

Герої не вмирають!

Слава Україні!

Героям слава!

 

Людмила Поцілуйко,

учитель української мови і літератури

Золочівської ЗОШ №2 ім.М.Шашкевича

{AG}stories/foto-14-15/kruty-2015{/AG}