Присвячено М. Шашкевичу ( до 200 – річчя від дня народження )

Упродовж  усього 2011 року  Галицька земля вшановує  пам’ять великого поета – земляка, просвітителя, Будителя Галичини М.С.Шашкевича.

Протягом двох тижнів тривали святкування і в Золочівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, яка носить горде ім’я М. Шашкевича :  лунали вірші та пісні Великого Сина України, проводилися конкурси та концерти. І найголовніше те, що під час цих урочистостей виявилися цілі сузір’я юних талантів.

Розпочалося вшанування імені отця Маркіяна в неділю, 6 листопада, коли учні та вчителі школи взяли участь у традиційному сходженні на Білу гору, щоб осягнути велич діянь і громадянського подвигу Будителя, щоб віддати честь цій непересічній людині коло пам’ятного хреста. А далі – спільна панахида на Вічевій площі міста коло пам’ятника М. Шашкевичу. Згодом у Народному домі пройшла урочиста академія, присвячена  200 – літньому ювілею ,,Разом к світлу, други жваві”, у якому виступили й учні нашої школи (ведучі – вчителі О. Патрик та А. Пуківський).
Особливо піднесений настрій охопив учнівський та педагогічний колектив школи, коли новий день розпочався урочистою лінійкою з нагоди ювілею М. Шашкевича, по закінченні якої у шкільному музеї „ Шашкевич і Золочівщина” відбувся круглий стіл за участю представників районного Товариства „ Просвіта”. Ось уже 20 років у цьому почесному місці проводяться уроки народознавства та виховні години, уроки по вивченню літератури рідного краю, історії, фольклору та побуту галичан. І саме тут проходила цікава, душевна зустріч учнів школи з інтелігенцією міста, знаними і шанованими людьми, яку вдало організувала і провела керівник музею М. Кухта.  І повелась розмова про основні віхи життя о. Маркіяна, про історію створення музею, його засновників та керівників,  про присвоєння музеєві звання „ Зразковий музей”. Незабутні враження справили на всіх присутніх виступи просвітян Я. Сидій, Х. Присяжної, О. Юськевич, Л. Поці-луйко, О. Криницької,  спогади ініціатора створення музею О. Леськіва та онука репресованого священика, поета Р. Дурбака –  Р. Сухецького, представників відділу освіти В. Бартошика, Г. Грицини,; свої  твори читали переможці  шкільного конкурсу  власних поезій про М.Шашкевича – Кмиць Ірина ( 8 – Г кл.), Поцілуйко Олена ( 10 – Б кл.) Гості подарували музеєві нові експонати – безцінні рукописи, листи, книги, газети. Отець М. Сукмановський освятив музей і благословив на подальшу плідну роботу. І відчувалося таке щире єднання довкола імені Маркіяна Шашкевича, що мимоволі думаєш про всепоглинаючий вогонь Маркіянової душі, що горить й до сьогодні як приклад служінню своєму народові.
8 листопада двері школи гостинно відкрилися для вчителів англійської мови, котрі були запрошені на районну школу педагогічної майстерності для перегляду презентації про М. Шашкевича, що її провели обдаровані діти – кращі знавці англійської мови старших класів – разом із своїми наставниками Ю. Банах, Н. Смолінською.            
У ці знаменні звідусіль з’їжджалися юні галичани до нашого шкільного музею, щоб черпнути сили Маркіянових ідей.
Найголовніше дійство відбулось 11 листопада – відкриття мемо-ріальної дошки  на фасаді школи з нагоди 200 – річчя від дня народження М. Шашкевича,  ініціатором якого був о. М. Сукмановський ( автори Б. Тимків та В. Гайдар ) та  барельєфного комплексу у фойє школи ( автори – вчитель В. Стець та батько учениці школи М. Угрин ). „ Сіймо, а збирати будем”…- написано на меморіальній дошці. Отож маємо сказати слова великої вдячності за чудовий задум встановлення таких святинь у школі о. М. Сукмановському,  за справді високомистецьку, філігранну  роботу талановитих митців  Б. Тимківа, В. Гайдара, В. Стеця, М. Угрина,  що стане не просто окрасою школи, а й мірилом наших духовних цінностей, бо щодня зустрічатимуть нас мудрі очі нашого духовного наставника о. Маркіяна Шашкевича. Розуміємо, що і це посвячення живодайною водою, і це святочна урочиста лінійка у 200-ті роковини від дня народження М. Шашкевича є виявом високої оцінки подвижницького життя священика, громадянина і водночас заповітом для нащадків жити з Україною у серці, єднатися на добрі справи.  
А далі урочистості продовжуються в стінах школи.
Музично – мистецькому святу „Ти не неволі син ” передували конкурс юних декламаторів поезій М. Шашкевича серед  учнів  2 – 4 класів , які  показали всю свою здібність , артистичність та велику шану до Маркіяна Шашкевича. Переможцями стали  учні : Павлишин Вероніка ( 4 –А кл.), Чепелюк Богдан ( 4 – Б кл.) – І місце, Жукотанська Надія ( 2 – Б кл.), Псюк Аліна  ( 4 -Г кл.) – ІІ місце,  Назарчук Оля ( 3 – А кл.) та Ладанівська Марічка ( 3 – Д кл.) – ІІІ місце; творчий конкурс на кращий прозовий твір (оповідання, есе) про Будителя, конкурс малюнків та шкільних газет „ Маркіянові ідеї у житті класу”, відбувались виховні години для молодших школярів. Так учні 5 класів переглянули літературно – музичну композицію „ Славимо о. Маркіяна” , підготовлену учнями 5 – А кл. під керівництвом   І. Бурик. Юні артисти виявили щирість, глибокі почуття та розуміння Шашкевичевих віршів, виконували пісні про М. Шашкевича, особливо зачарувала всіх своїм голосом та артистичністю учениця 7 – Б класу Квас Оксана, що теж брала участь у святі. Учні 6 –Б класу ( кл. керівник  Н. Смолінська ),  підготували  Свято рідної мови , яку так палко боронив М. Шашкевич, майстерно декламували поезії, співали, і знову лунали слова горді і мужні, щирі і трепетні : „ Дайте руки, юні други, серце к серцю най припаде”… естафету продовжать ще й учні 6 – Г та  6 – Д класів ( кл. керівники Т. Гуляща та Л. Питик) про Маркіянові ідеї та вшанування його імені у всьому світі.
І ось воно, свято для  старшокласників, учителів, гостей школи. До нього готувалися всі, у школі витав дух творчості: збиралися фольклорні матеріали та укладалися літературні збірки, готувалися  Шашкевичеві ювілейні газети, проходили репетиції. Скільки праці, майстерності, емоцій, творчості вкладено у підготовку свята. Багатолюдно було у щойно відремонтованому актовому залі школи, за що всі ми  вдячні відділу освіти. Символічну стрічку при його відкритті перерізав начальник відділу освіти В. Бартошик та прем’єр – міністр учнівського самоврядування Марічка Городиловська. Багато поважних гостей завітали того дня до нашої школи: учні та викладачі Чортківської гімназії ім. М. Шашкевича, голова районної державної адміністрації Я. Окрепкий, заступник голови РДА Р. Сухецький, міський голова І. Гриньків, заступник голови районної ради А. Леськів, завідувач районним методичним кабінетом відділу освіти Г. Грицина,голова районної організації проспілки  працівників освіти Л. Бохна, директори шкіл освітнього округу №2 : « Школи радості» Я. Сухецька, Золочівського економічного ліцею А. Заброцький, завідуюча дитячої установи №6  М. Стахів , священослужителі, випускники  та батьки школи.
Діти в національних строях, – схвильовані й урочисті, їх вражає життєвий подвиг, сила духу такої звичайної і водночас такої недосяжної людини. Святочно прибраний зал. Праворуч на екрані портрет поета, чарівний вінок,  велика книга – Літопис школи в обрамленні вишитого  рушника. Під величні звуки Гімну школи ( слова Л. Поцілуйко, музика М. Кухти, музичне аранжування В. Гембари) до залу старшокласники вносять синьо – жовте знамено України та прапор школи, на котрому – портрет Поета, –  і свято, яке підготували учні школи разом зі своєю учителькою –  словесником О. Переймибідою, розпочинається. Ведучі  – восьмикласники Кмиць Ірина та Луцишин Роман, старшокласники Городиловська Марічка ( 10 – В кл.) та Яремко Ростислав ( 11 – Б кл.) розповідають про Людину, яка творила нашу культуру, збагатив духовність , відродив нас як націю і народ. Декламаторів із молодших класів  із 4 – В кл. ( Заброцька Аня, Чепелюк Богдан, Соболь Настя  ) змінюють учні із 8 – Г класу ( Петелицький Степан, Николишин Настя, Купреєв Юрій, Коропатніцька Настя, Петришин Денис) та 10 – Б класу (Гулик Христя, Поцілуйко Олена, Курч Богдан, Жуковська Христя, Бабій Андрій, Тимків Таня). Вони створюють образ Поета, Борця, Творця, який насмілився на публічні виступи рідною мовою, виступив на її захист, видав перші українські літературні збірки, незабутню „ Русалку Дністровую” та „ Читанку для діточок”… а ще, хоч був виснажений фізично, бився з нуждою,  умів слухати людей, сіяв у їх душах зерна любові і надії;   віддають шану о. Маркіяну, промовляючи слова вдячності:
Поклонімось, добрі люди, тричі Маркіяну:
Що му доля дарувала короткого віку,
Що не зрадив України за золото й срібло,
Що те слово Маркіяна не вмерло й не зблідло.
Ведучі – учителі Л. Блажейко та А. Пуківський говорили про те, як безжальна смерть скосила найкращу „ цвітку” на Галицькій землі, як перенесли прах до Львова, як споруджували 25-метровий хрест на Білій горі; про значимість діяльності М.Шашкевича для українства, про вшанування пам’яті  у Підлиссі і Золочеві, Львові і Римі, Вінніпезі, про Міжнародний форум 10 навчальних закладів ім. М. Шашкевича із Золочівщини і Бродівщини, Стрийщини і Бущини, Перемишля і Тернопільщини на його батьківщині, де чути слово знаних літераторів, духовенства, митців, державних посадовців, яких кличе на Білу гору пам’ять про Великого Будителя України.
Перед присутніми з’являвся Маркіян – дитина ( учень 8 – Г класу Башко Андрій), який зачудовано дивиться в далечизну із Білої гори.  Семінарист  Маркіян Шашкевич ( учень 10 – В класу Білас Маркіян) зізнається: „ Віра мого серця як Бескид… руське ми серце та й віра ми руська” і  читає свої сповнені протесту проти духовного гніту рядки:
Відкинь той камінь,
Що ти серце тисне!
Дозволь – в той сумний тин
Най свободоньки сонечко заблисне:
Ти не неволі син!
Із уст Шашкевича – священика (учня 10 – В класу Біласа Маркіяна) звучать болюче – щемливі, ніжні , сповнені любові слова заповіту, що прожив надто коротке життя, що не залишив великих статків – лиш мізерне майно. Зате найдорожче – любов до Матері –України  є ціннішим і багатшим над усі скарби. Та найбільш вражаючою була сцена, яка викликала сльози у глядачів, коли він звертався до присутніх:
Прощай, рідна земле, нездійснені сни,
Не гудьте ми, люди, не встиг я.
Продовжіть за мене. Безстрашні сини,
Не впадьте в тенета безсилля,
Побожність як скарб у собі збережіть,
І множте всі сили для краю.
Вірю, що оту мольбу – прохання Маркіяна Шашкевича сповнять усі, до кого звертається зараз:
На рідній землі хоч згадайте мене,
Вкраїну ж любіте безмежно.
Зворушливо звучав роздум про ту людину, яка розділила з ним його гірку долю, любу дружину о.Маркіяна – їмость Юлію з Крушинських (вчитель  О. Переймибіда ), коли прах М. Шашкевича перевозили до Львова, на Личаківський цвинтар.
Поезії змінюються піснями у виконанні учнів школи, випускника школи о. Володимира Кусого та  ансамблю „ Червона калина” ( тріо бандуристів у складі випускників школи –Л. Крамарової, І. Варянко та І. Муц), вчителів школи ( М. Кухти, Г. Маньовської та А. Серкіс) і музикою, навдивовижу гармонійною темі настрою свята (музичне оформлення зробили учителі музики школи М. Кухта та В. Турко), та хореографічними композиціями „ Веснянка”, „ Український гопак” у виконанні танцювального гуртка  ( керів-ник Ю.Сидорович). Вони не могли не бути на цьому святі, адже всі ми – нащадки Великого Маркіяна.
Емоційним, цікавим, величним було свято, воно надовго запам’ятається при-сутнім. Заключним акордом прозвучали у виконанні виконавців і глядачів на святі слова духовного гімну „ Боже Великий, Єдиний” як настанова для гря-дущих поколінь жити в єдності, в любові до рідної землі, в праці для її роз-квіту, як це робив блаженної пам’яті о. Маркіян.
Щиру подяку за матеріальну допомогу для оформлення школи висловлюємо
підприємцям Богушу О., Городиловському Т., Кулику Ю., Балацькому Я., Тютіну О., Шептицькому З., Андрущишину Б., Щур В., Дідулі Р., Зюзіну О. та голові батьківського комітету Ковалю В., без благодійності яких свято не було б таким урочистим і величним.
На святі було вручено грамоти вчителям української мови та літератури  Л. Бартошик та О. Переймибіді, палким поборникам рідного слова, активним пропагувачам рідної пісні та мови, цих безцінних скарбів нашого народу, які вручив голова Золочівської РДА Я.Окрепкий.
Та найцінніше для всього педагогічного колективу – виховати молодь гідною великих Маркіянових ідей.
Для нас, що живемо сьогодні, ювілей М. Шашкевича є пробою нашої свідомості, яку звіряємо до великого генія духу Будителя. Він оберігав наш народ, відчував  себе відповідальним  за долю рідної землі і став до праці щоденної і святої. І ми всі, учні та вчителі школи, хто тими днями жив і приходив до школи із ім’ям Шашкевича на вустах, маємо нести у серці Його святині – і це найголовніше, що хотів бачити у нас о. Маркіян, це най-головніше, що хочемо бачити ми, вчителі Золочівської ЗОШ І – ІІІ ступенів №2 ім. М. Шашкевича, котре з такою гордістю і святістю сьогодні несемо.
О.Переймибіда, учитель української мови та літератури        
Золочівської ЗОШ №2 І-ІІІ ст..ім.М.Шашкевича

Джерело: Офіційний сайт Золочівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім.М. Шашкевича