Розробка виховного заходу на тему: «Роде наш красний, роде наш прекрасний»

ТЕМА:”РОДЕ НАШ КРАСНИЙ,РОДЕ НАШ ПРЕКРАСНИЙ”
МЕТА: Виховати любов до матері, жінки, Батьківщини.
УЧИТЕЛЬ-ВЕДУЧИЙ
ДОРОГА УКРАЇНСЬКА РОДИНО!ДОРОГІ ГОСТІ!
Ми раді вітати Вас у нашій світлині. Запрошуємо Вас на хліб, на сіль, на слово щире,  на пісню українську, на наше слово щире, на бесіду мудру, на пісню українську, на наше родинне свято!(Пісня «Де згода в родині…»)
Під повільну величальну музику входить дівчина в українському строї з короваєм в руках, вклоняється до залу і кладе коровай на столик, прикрашений рушниками.
В цей час до мікрофонів підходять ведучі.
В мого роду сто доріг
Сто століть у мого роду
Витертий старий поріг
Старій бабці – в нагороду
Сива стежка в сто доріг
Розвітається од хати
Сто вітрів мій вік запріг
Сиві хату розхитали
Сто скажених сивих бід
Та й сушило ж роду вроду,
Та не зсохне з роду рід
Ні в погоду, ні в негоду
Роде рідний! Не зломись
Нашу жилаву породу –
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу
Учитель – ведучий
Рід, рідня, родина…
Це – слова одного кореня,
Слова побратими
«Роде наш красний»
Роде наш красний!
Роде наш прекрасний
Не цураймось!
Признаваймось!
Від краю – до краю,
Від краю – до хати,
Від серця – до серця
Навіки єднаймось
(Пісня «Сік землі» сл. В.вихруща)
Нероздільне і одвічне коло
Ви засіваєте житейське поле,
І не на день – на віки
Ваші діти уже попідростали
Можливо ,Ви уже забули,як колисали дітей у калинових колисках,як Ви,матері,ночей не досипали, співаючи колискових пісень.
А як у Вас боліло серце ,коли син чи донька захворіли!
А як бриніли на очах сльози у бабусь, коли онук чи онука врізали пучку пальчика!
А як тугою обривалося серце батька чи дідуся, коли дитина Ваша потерпала у нещастя!… Тоді Ви усі батьки чи матері ,дідусі чи бабусі молили ,просили, благали у Бога здоров’я для своїх дітей. Час пройшов Діти підросли ,їм уже майже 15. незабаром закінчать школу підуть у світ подружаться. Ваші діти уже не діти – уже дорослі. Усім своїм материнським серцем і єством відчуваю Вашу тривогу , шаную ваше материнством і батьківством. За це вам велика шана і низький уклін. (Пісня “Батько і мати”), (Виступи учнів)
1. Рід наш – з кореня верби,
Не чекай древніше знаті,
На фамільному гербі
Ми карбуємо , вічне – мати.
2.Мамо… матінко… матусю… Саме цими словами починаємо наше родинне свято, вшановуємо наших матерів.
3.Ми пам’ятаємо ,як Ви навчили нас вимовляти перші слова, робити перші кроки . Як вперше за руки Ви повели нас у перший клас.
“Мамина світлиця” Звучать“ Пісня про маму”

1. На лелечім крилі

Повернулась весна,
І калина моя
Під вікном розцвіла
Материнська любов,
Наче сонце ясна,
Хоч буває й сумна
В ній є стільки добра,
В ній є стільки тепла.

1. І усмішки цвітінь

Завжди їй до лиця,
Як роздоллю полів
Світанкова струна
Материнська любов
Сповиває серця.
Сповиває серця,
Мов велика ясна
Хоч буває й сумна

1. Без спочинку вона,

Витре краплі з чола
І у полі спішить,
Де зелені жита

І у полі спішить,
Де зелені жита
Материнська любов –
Мов надійність крила,
В далину, в сивину
Нас несе крізь літа
Чисті думи мамів
Як сувій полотна,
Дітям внукам вони
Віддаються сповна
Материнська любов
В цілім світі одна,
Від її теплоти
Розквітає весна
(Пісня «Мамина світлиця»)
Учитель: У всі віки людство славило матір. На всіх континентах усіма мовами світу, матерям присвячували пісні, писали вірші. І хто б то не був: українець чи росіянин,  англієць чи канадець – усі вони шанували материнство. А російський поет Сурков присвятив найболючіші рядки, матері. Він писав:
Перове слово ребьонок сказал.
(Потім пісня Б. АД. – про маму)

1. Я починаюсь з отчої землі,

Як меч з вогню, як ніжна пісня – з мови
Як з велетенських сосен кораблі
Як творчість – із великої любові,
Я починаюсь з отчої землі

1. Отча земля, батьківський поріг,

Батьківське слово і порада
Запам’ятаються нам назавжди

1. Прийду крізь час

До рідного села
Тут все знайоме
І вагомо сутнє,
Тут хліб і совість –
Вічні два крила
Минуле і – перепустка в майбутнє

1. Тут – ходить щастя

Килимами нив,
А трударі  – стрункі, весело милі
Мій батько тут
Автографи лишив
На корнах яблунь

Колосках пшениці
Батьки…Батьки…
У пасмах сивини
Сплелись дороги,
У задишках – груди
Між нас не ляжуть вирвами роки
Бо Ваша кров пульсує в нашій долі.
Батьки і діти…Діти і батьки…
Нам нічого ділить на спільнім полі
Оцих тополь приречений кортеж
Довічно супроводить Україну,
І традиційні верби і калина –
Все батьківське , але й синівське теж!
Одне воно, як матір  в нас одна
Як перше слово  і останнє слово
Як шабля не загублена Сіркова
І Тараса Шевченка –душа незалежна
Все наше батьку – від рослинки до вік-
На
До  вічної Тарасової муки
І  перейду я батькову науку
На день майбутній на віки …
( Пісня про маму)

Учитель –ведучий. Скільки теплих щирих слів було присвячено вашим матерям і батькам.
Батько і мати –це обереги роду нашого, хранителі родинного тепла, родинного родинного вогнища. Їм ми надаємо слово, як господарям родинного свята. І що ж то було за свято, якби на ньому не було господарів? Зараз я вас з ними познайомлю.
( Прошу господинь і господаря піднятися на сцену. Отже Вам слово) 
Слово господарям вечора.

1. Жінка : Рід наш сягає у сиву давнину. Сьогодні ми перегорнемо сторінки нашої пам’яті,

наших оберігів. Подивимось: хто  ми є, якого роду, чиї ми діти?
Чоловік: Знайти свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам’ять –це  означає любити свою Батьківщину , свою Україну, знайти і цінувати рідну мову і пісню рідну. Це означає шанувати батьків, дідусів і бабусь, усю нашу українську родину.
2.   Жінка:  Це не просто красиві слова. Це обов’язок  не тільки перед минулим, але і         
майбутнім. Коріння родоводу живило і живить кожне покоління, ає снагу до життя. Шануємо рід український, нашу мову, нашу українську родину.
( Пісня про Україну « Вишивала мати сорочку…») виконують господарі.
Господар і господиня підходяит до своїх дітей, виходять на край сцени, кладуть ріки на плече синові і говорять. Жінка (до дочки)
Спитай дорогу доню у весни
Й тобі красуня яснолиця
Де квітне кущ калиновмий рясний
Де жебонить прабатькова криниця
Де ніжна пісня мамина звучить,
І рідна мова ,скинувши обнови,
І вільно птаха лине у блакить
Учись ,учись в ім’я Вітчизни, доню жити
(Жінка до сина)
Ти честь батьків повинен берегти
Як і землі ,що зветься отчим краєм.
Вітчизна у людей лише одна буває, але й батьків вам
інших не знайти
Бо лиш вони – вінок людської долі.
Зі злом ти можеш цілий світ пройти.
Але ж назад – не вернешся ніколи
Тож не цурайся цих відомих слів.
В них мудрість є велика і глибока ю
І бережи немов зіницю ока,
Як честь Вітчизни, так і честь Батьків
І не шукай в житі легких доріг .
Вітчизні й людям – віддай всі сили
Щоб мати усміхнулася щаслива,
І сином батько похвалитись міг
( Чоловік до сина)
Виростеш ти сину
Вирушать в дорогу
Виростуть з тобою
Приспані тривоги
Можна все на світі
Вибирати , сину
Вибирати не можна
Тільки Батьківщину.
(Усі співають пісню “Виростеш ти сину …”) Учитель – ведучий.
Родинне свято.Воно ніколи не обходиться без бабусь і дідусь .Усі всі віки, в усіх родинних святах ,чи то день народження ,заручини чи на святий вечір у Різдво , чи Виликдень  або Спаса – завжди на почесному місті були за родиним столом дідусь і бабуся.
Дорогі бабусі і дідусі.Ваші руки не знали спокою.
Ваші руки працьовиті .ви засівали землю ,збирали урожай. Ви виховували й ростили дітей, плекали онуків.
Спасибі Вам за Вашу працю і теж Вам низький уклін. ( Виходить хлопчик і дівчинка)

Дівчинка: Висить рушник на стіні
В нашій тихій привітній оселі
Тільки квіти на ньому чомусь
Вже поблідли і дуже веселі
А квіти поблідли, бо роки вже пройшли
Вишивала його ще моя прабабуся
І висить рушничок цей, як згадка жива
Про маму моєї бабусі
А що є ріднішого в світі від бабці і мами,      
Дозвольте усіх запитати?
Через те внуки, діти і правнуки
Повинні про рід свій завжди пам’ти.

Хлопчик: І досі сниться під горою
Між вербами та над горою
Біленька хаточка стоїть
Неначе й досі сивий дід – мій дідусь
Коло хатиночки сидить і бавить
Хороше та кучеряве
Своє маленька онуча
Ні це не сон, це справді так
Сидить дідусь біля вікон
І пестить онучат
Дівчинка:
Для Вас, любі наші бабусі і дідусі, звучить, як подарунок
пісня «Літа минають»
Учитель:
Велика і багата наша українська родина. Багата тим, що на нашому родинному святі зібрались не тільки батьки і діти. У нас в гостя наша шкільна родина – вчителі.
Велика шана тобі, українська родина – і теж наш земний уклін усім присутнім.
Матір’ю ми називаємо тих, хто дав життя, хто народив нас. Матір’ю ми звемо нашу Україну. Матір’ю ми звемо Присвяту Марію Богородицю. Молимося ми у неї за тебе, Україно, за наш український нарід, за дітей наших.
Пригорни нас всіх, Маріє,
Схорони нас під Покровом…
Жінка до сина:
У киреї смарагдовій
Густо тканій зірочками.
Йшла Марія полем, лісом,
Йшла дібровами, гаями
Ліс шумить ніжну молитву,
Шепчуть тихо десь діброви.
Син:
«Пригорни нас всіх Маріє
Охорони нас під Покрови»

1. Є на світі одна Україна,

Як тільки одна є в нас мати, і їй найсвятіша наша любов.

1. Будемо молитися устами до Всевишнього, щоб нам Україну хранив і дав їй добру волю і щастя, добра, світла на многая – многая літа.
2. Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за матір і молитва наш праведна, як і любов.

Прийми, Боже, молитву нашу
За рід наш український,
За щастя, мир і добро
У кожній хаті.
Рано До молитви щиро руки зложу,
І буду просити Бога й Матір Божу
Молю Тебе, мати, щирими словами
Змилуйся над нами!
Учитель:
Помолимось, браття,
А Бог нам простить
За те, що у небо злітали хрести
І падали звалені стіни,
Країни руїни – храму руїни
А ми на руїнах будуємо церкви
Бо далі без Господа нікуди йти,
Помолимось, браття, а Бог нам простить.
Помолимось, браття,
За наших дітей,
За всю українську родину,
За те, щоб усі ми були здорові.
За те, щоб усі ми були багаті,
Щоб рід наш не звівся ніколи.