|
|
Скачати
В архіві можна скачати конспекти уроків , відео, презентації для проведення першого уроку 2013-2014 н.р. на тему: “Державний прапор – святиня народу” , «Буковина – край, де варто жити», «Свята моя Київська Русь»
Тема : Буковина – край, де варто жити
Обладнання: літературна виставка, портрети видатних митців Буковини, добірка аудіо-та відеоматеріалів, геральдика рідного краю.
Мета: формувати творчі вміння учнів, осмислювати сприйняту інформацію, розвивати спостережливість, увагу, логічне мислення, відчуття прекрасного. Збагачувати словниковий запас учнів, зміцнювати патріотичні почуття старшокласників, виховувати любов до рідного краю.
« Ой, зелена Буковино,
твоя доля світла.
У великій ти родині,
наче сад розквітла»
(з народної пісні)
Хід уроку:
1.Організація пізнавальної діяльності учнів.
Оголошення теми і завдань уроку
1. Слово вчителя.
Буковина – зелена гілка розлогого дерева українського народу. Вона увібрала в себе надбання багатьох європейських культур. Щедра на традиції, мистецькі таланти буковинська земля. Тут народжувалися чисті джерела правдивого художнього слова «буковинського соловія» Ю. Федьковича та «гірської орлиці» О. Кобилянської.
Нам є чим пишатися, бо в цьому краї успішно творили поет і композитор С. Воробкевич, письменники О. Маковей та М. Емінеску, художники М. Івасюк та Ю. Пігуляк. З берегів Пруту та Черемошу полетіли у широкій світ пісні композиторів С. Сабадаша, В. Михайлюка, В. Івасюка. Набрали мистецького розвою таланти Д. Гнатюка. С. Ротару, В. Зінкевича, Н. Яремчука, Я. Табачника, П. Дворського, Л. Сандулеси, І Бобула. вокального дуету «Писанка», твори поетів М.Ткача, М.Бакая, В. Колодія, Т. Севернюк, М. Матіос, актора і кінорежисера І Миколайчука та ін.
2. Пропонується учням прослухати або заспівати пісні С. Воробкевича, С. Ротару, Н. Яремчука.
( 1. Сидір Воробкевич
http://get-tune.net/?a=music&q=%C7%E0%E3%F0%E0%E9+%EC%E8+%F6%E8%E3%E0%ED%E5+%F1%F2%E0%F0%E8%E9
2. Софія Ротару
http://www.mp3lemon.net/song/270378/Rotaru_Sofiya_-_09_-_Vodograi
3. Назарій Яремчук
http://muzoo.ru/?query=%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%AF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%87%D1%83%D0%BA%20%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D1%83%D1%82%D0%B0 )
Збагатив скарбницю української культури відомий сучасний хоровий диригент, композитор, фольклорист, педагог, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка професор, член-кореспондент Академії мистецтв України Кушніренко Андрій Миколайович. У творчому доробку композитора – одноактна народна опера «Буковинська весна» на лібрето А. Добрянського, кантата «Молюсь на тебе, Україно» на власні слова для мішаного хору.
Марія Миколайчук відома в Україні як берегиня народної пісні. За піснями Марії Миколайчук згадується історія Буковини.
Славні традиції і значні здобутки має Буковинський край у сфері духовної музики, яка сягає глибокої давнини. Ще на початку минулого століття почали формуватися родинні духові оркестри в сільській місцевості. Особливо вони пропагувалися в Хотинському, Новоселицькому і Кельменецькому районах. Сотні оркестрів, до гри в яких долучається більше тисячі учасників, творять прекрасний світ самобутнього духовного мистецтва, на якому виховано не одне покоління слухачів. Свій вагомий внесок у розбудову музичного мистецтва Буковини зробили музичні професійні колективи, які існують при обласній філармонії: симфонічний оркестр, камерний оркестр, камерний хор.
На Буковині з давніх часів переплелись культурні традиції багатьох народів та національностей. А це в свою чергу створило умови для творчої самореалізації народу Буковини. Яскравим прикладом є твори декоративно- ужиткового мистецтва. На Буковині сформувалося багато видів народного мистецтва:
– художня обробка дерева, каміння, металу;
– гончарство;
– художня вишивка;
– ткацтво і килимарство;
– декоративний розпис тощо.
На такому підґрунті не могла не розквітнути велика плеяда талановитих митців художників. Імена наших земляків (художників) відомі далеко за межами Буковини.
Найвищими званням – Народний художник України – відзначені:
К. Білокур (народне малювання), Д.Головко (художня кераміка), Л. Гоголь (художник килимів і гобеленів), М.Приймаченко (майстер народного розпису), О.Наєнко (монументальне мистецтво, інкрустація соломкою),Л. Товстуха (художник килимів).
У різні часи прославляли рідну буковинську землю своїми творчими здобутками такі митці, заслужені художники України Одарка Кисилиця та Ярослав Пасічанський , заслужені діячі мистецтва країни Валентин Лассан, Петро Яковенко, народний художник України Іван Олександрович Холоменюк, Орест Криворучко, Яків Січкар. Єдиний у нас народний художник Іван Олександрович Холоменюк. Працює художник в галузі станкового малярства. Його роботи виставлені в художніх музеях багатьох міст України, Канади, Німеччини, Австралії. Пейзажі та портрети цього відомого майстра пензля прикрашають стіни багатьох чернівецьких установ. Зокрема їх можна побачити на залізничному вокзалі станції Чернівці. Вплив цього митця на творче життя Буковини не можна переоцінити.
Хотілося б згадати відомого чернівецького графіка Олега Івановича Любківського. Графічними називають його роботи, котрі виконані тонкими лініями в одному або кількох кольорах. Це дуже кропітка робота, і навчався Олег Іванович у відомому не лише на Буковині Вижницькому училищі прикладного мистецтва. Цікавим фактом є те, що на більшості робіт Любківського зображені фрагменти та цілі архітектурні ансамблі міста Чернівці.
Та напевно найбільш точно передає настрій та дух Чернівців з вуличками та двориками художник Володимир Петрович Солдатов. До речі, художник, у якого основою творчості є міські пейзажі , називається УРБАНІСТОМ.
Багато творчих робіт виконано художниками для міста Чернівці. Це та частина мистецьких доробок , з якими ми стикаємося в повсякденному житті. А саме пам’ятники видатним діячам Буковини Юрію Федьковичу, що знаходится в сквері по вулиці Університетський (скульптор Володимир Гамаль, архітектор Володимир Сізов), пам’ятник героям Буковинського куреня, що на розі вулиць Садової та Руської (скульптор Іван Салевич), пам’ятник гетьманові Петрові Сагайдачному роботи Володимира Гамаля, встановлений в Хотині на території історико архітектурного заповідника Хотинська фортеця. На центральній площі міста встановлено пам ячник Т.Г. Шевченкові. У створені цього пам ячника брали участь скульптори Петро Лемський та Микола Лисаківський, архітектори Георгій Плегуца та Богдан Деркач.
Мальовнича буковинська земля стала колискою, що народила та виростила, народжує та буде народжувати та колисати видатних діячів мистецтв та культури, пісенності та майстерності. В нашому благодатному краї є все, що може сприяти у становленні гармонійно та духовно розвинутих людей, наших видатних краян. На цій землі варто жити!
2. Контрольні питання:
– Яких видатних композиторів подарувала буковинська земля Україні?
– Яких ви знаєте відомих співаків нашого краю?
– Назвіть майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
– Назвіть прізвища митців, які отримали звання «Народний художник України».
– Назвіть скульпторів, які брали участь у створенні пам’ятника Т.Шевченку.
– Які представники рідного краю поховані на Буковині? (О.Кобилянська, Н.Яремчук, С.Воробкевич, М. Івасюк).
3.Підсумок уроку підводять учні.
“Державний прапор України – святиня нашого народу”
23 серпня 2004 року Президент Українипідписав Указ про щорічневідзначення Дня Державного Прапора – однієї з найголовнішихсвятиньукраїнського народу, одного ізнаціональнихсимволів як невід’ємноїознакинезалежності, без якогонеможливийпроцесстановленнядержавності будь-якоїкраїни. Цей документ видано на вшануваннябагатовіковоїісторіїукраїнськогодержавотворення, державноїсимволікинезалежноїУкраїни та з метою вихованняповагигромадян до державнихсимволівУкраїни.
Державний прапор як символ країни є втіленнямнаціональноїєдності, честі та гідності, традиційдержавотворення, історії та сьогодення. Підйогознаменом ми йшли до проголошеннясамостійноїУкраїни, до перемоги. Це прапор миролюбства. Віннагадує наше літо, коли небо над Україноютакесинє, як покровиПречистоїДіви, і наші лани такізолоті, як паски на маминому столі.
Про сьогочаснийДержавний прапор України в Конституціїнашоїдержави сказано дужелаконічно: “Державний прапор України – стяг іздвохрівновеликихгоризонтальнихсмугсинього і жовтогокольорів”. ДослідникамісторіїУкраїнивідомо, щоці два кольори – синій і жовтий – булистяговимище за часівКиївськоїдержави і використовувалисявідприйняттяхристиянства.
Першу спробустворитижовто-блакитний прапор з двохгоризонтальнихсмугприблизнотакоїформи, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбузавідродженняукраїнськоїнації. У червні 1848 р. на міськійратуші Львова впершезамайорівжовто-блакитний прапор. На початку ХХ ст. у Галичиніжовто-блакитний прапор (тобтожовтасмугавгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнськоговійськово-політичногоз’єднанняУкраїнськихсічовихстрільців, яке рішучевиступало за створеннянезалежноїУкраїнськоїНародноїРеспубліки.
22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом УкраїнськоїНародноїРеспубліки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, підяким у часи УНР відбувалисямасовіманіфестації. Влітку 1917 р. частинакораблівколишньогоРосійськогочорноморського флоту підняла на своїхщоглахукраїнськіжовто-блакитніпрапори.
Вартоакцентуватиувагунапорядкурозташуваннякольорів, оскількитривалий час українськіісторики та геральдисти не могли зійтися на думці, як самеїхрозташувати: жовтий – угорі, синій – унизу, чинавпаки. Особливо загостриласяцяполеміка, вякій брали участь відоміукраїнськіісторики та мистецтвознавціІ.Крип’якевич, С.Томашівський, К.Широцький, в 1911 – 1913 рр., коли актуальнимпостало й питаннявідродженняукраїнськоїдержавності, українськоїнаціональноїєдності, а відтак і національноїсимволіки. Найактивнішецісперечаннярозгорнулися в ЗахіднійУкраїні, де почуттяукраїнськогонаціональногопатріотизму та національноїгордостізавждибулибільшяскравовираженими.
13 листопада 1918 р. сформована у Львові на хвилінаціонально-визвольноїборотьбиУкраїнськаНаціональна Рада проголосила державним прапором ЗахідноукраїнськоїНародноїРеспублікинаціональнийсиньо-жовтий прапор. 20 березня 1920 р. вінбувзатверджений в ПрикарпатськійРусі, тобто в Закарпатті, а з 1939 р. і в КарпатськійУкраїні. Відтакможнавважати, щоісторіясучасного державного прапора Українипочинається з листопада 1918 р.
Люди старшого поколінняпам’ятають, щоукраїнськийнаціональний прапор бувоголошенийрадянською пропагандою “націоналістичним”, ідейно ворожим, і сама наявністьтакоїсимволіки для комуністичного режиму буладостатньоюпідставою, щоб люди опинилися в сибірських таборах. І треба віддатишанукерівникамміст, які в таких непростихумовах на момент проголошеннянезалежностіУкраїнивжепіднялинаціональнийсиньо-жовтий прапор над багатьмаукраїнськимимістами і селами.
Раніше День Державного Прапора святкувавсялише в Києві на муніципальномурівні і відзначалося 24 липня. Самецього дня сімнадцятьроків назад синьо-жовтий прапор замайорів над Київськоюмерією. А 4 вересня 1991 р. післяпроголошення Акту незалежностіУкраїни, такий прапор булопіднято і над будинкомВерховної Ради.
На політичнійкартісвітуз’явилася нова незалежна, суверенна держава Україна. Їйнеобхіднобуло набути всіхатрибутівдержавності, щоналежитьмати члену ОрганізаціїОб’єднанихНацій. Без цьогонеможливо стати рівноправнимсуб’єктомсвітовогоспівтовариства. І 28 січня 1992 року Верховна Рада Україниприйняла Постанову „Про державний прапор України”, яким став саменаціональнийсиньо-жовтий стяг.
Гідність прапора захищається як в самійкраїні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційновстановленим прапором іноземноїдержави є злочином, за якийпередбачаютьсясанкції за порушеннявстановленого порядку поводження з прапором.
Українськийнаціональний прапор маєздатністькликати не тільки на урочистімітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і символ нашоїнезламності. Цевічно жива пам’ять і вічнамріянашого народу. Підйогознаменом ми йшли до проголошеннясамостійноїУкраїнськоїдержави, а сьогоднірозбудовуємодемократичнесуспільство. Підцим прапором український народ на весь світзасвідчивсвоєпрагнення до свободи, незалежності, гідногожиття у єдинійсім’їєвропейськихнародів.
Перший урок у загальноосвітніх навчальних закладах столиці в 2013-2014 н.р. буде проведено на тему «Свята моя Київська Русь».
Орієнтовний конспект першого уроку в 2013/2014 навчальному році в 5-6 класах, присвяченого 1025-річчю хрещення Київської Русі
ТЕМА: «СВЯТА МОЯ КИЇВСЬКА РУСЬ»
Мета:
– розширити знання учнів про процес християнізації Русі та його історичне значення;
– розвивати критичне мислення, стимулювати творчі здібності школярів;
– виховувати інтерес до історії та культури українського народу, повагу до християнських цінностей, релігійну толерантність, формувати почуття національної гідності.
Обладнання: ілюстративний матеріал (репродукції фресок Володимирського собору відповідної тематики, зображення визначних культових споруд, ілюстрації з давньоруських рукописних книг); «Повість минулих літ», декорації для міні-вистави.
Хід уроку
Звучить духовний Гімн України «Боже Великий, Єдиний»,
Музика М. Лисенка, слова О. Кониського
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Учитель:
28 липня 2013 року український народ відзначив 1025-ліття з часу свого офіційного хрещення. Ця подія суттєво змінила життя могутньої слов’янської держави, оскільки із запровадженням нової релігії з’явилося багато нового в науці, освіті, мистецтві.
– Давайте пригадаємо, якою була віра наших предків до хрещення?
– Чи збереглися в Україні звичаї або традиції тих часів?
– З ім’ям якого князя пов’язане офіційне хрещення Русі?
Аби дізнатися більше про історію запровадження християнства на Русі, маємо познайомитися з відомим історичним джерелом тих часів – «Повістю минулих літ».
Учень:
«Повість минулих літ» – це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». До речі, саме він проливає світло на історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця – ймовірно, автора цього твору.
Літопис розповідає про початок утворення східнослов’янської держави, про її перших князів. Цікавою є легенда про заснування Києва: апостол Андрій Первозваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог».
Учитель:
Нашими давніми предками були східнослов’янські племена, які з давніх-давен жили на території України: поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, білі хорвати. Тогочасні люди не могли пояснити причину природних явищ, тому поклонялися природі. Єдиного бога слов’яни не визнавали, а вірили в багатьох: бога Сонця – Дажбога, бога грози – Перуна, бога вітру – Стрибога, богиню молодості і краси – Ладу та інших. (Перегляд слайдів).
Язичники не будували храмів, вони збиралися у священних місцях і приносили дари дерев’яним зображенням богів – ідолам.
– Яке значення слово «ідол» має сьогодні?
З часом завдяки торговим контактам, мандрівкам у далекі землі слов’яни дізнаються про інші релігії. Чимало заможних людей – купців, воїнів, членів князівської родини – стають християнами.
А зараз спробуймо здійснити уявну мандрівку в часі. Перенесімося до князівського палацу Володимира Великого у Київ-град.
– Що ми знаємо про цього князя?
– У яких художніх творах вам зустрічалося його ім’я?
Міні-вистава
Діючі особи: Нестор Літописець, Князь Володимир, Грецький філософ, дружинники.
Князь сидить на троні, біля нього двоє дружинників. Входить Нестор Літописець.
Нестор Літописець:
– На восьмий рік князювання Володимира, 986 pоку, прочули різні народи, що Володимир хоче змінити свою віру. Першими прийшли до Володимира болгари (камські), віри Магометової, за ними німці та іудеї, усі вони вихваляли свою віру й закликали князя її прийняти. Потім прийшов до Володимира грецький філософ і почав таку розмову.
Грецький філософ:
– Чули ми, що приходили з інших земель навертати на віру свою. Але ж бабуся твоя, княгиня Ольга у нас хрещена була. Дозволь княже, розповісти про нашу віру!
Володимир:
– Послухаю охоче!
Нестор Літописець:
Грецький філософ докладно розповів князеві всю історію Старого та Нового заповіту, від створеній світу аж до вознесіння Христового. Володимир уважно все слухав.
Грецький філософ:
– І призначив Бог день, коли прийде з неба й буде судити живих та мертвих і кожному заплатить по ділах його: праведникам призначить царство небесне й красу невимовну, радість безконечну й життя вічне; а грішників засудить на муку безконечну, огненну та на черв’яка безнастанного…
Нестор Літописець:
Сказавши це, філософ показав Володимиру картину; на якій намальований був страшний суд, і показав йому праведників на правім боці, що радісно йшли собі до раю, а на лівім – грішників, засуджених на муку.
Володимир:
– Добре цим, що праворуч, і горе тим, ліворуч.
Грецький філософ:
– Коли хочеш бути з праведниками праворуч – охрестися!
Володимир:
– Підожду ще трохи…
Нестор – літописець:
Володимир щедро обдарував філософа й відпустив його з честю великою. На другий рік, року 987, скликав Володимир народ та й почав радитися.
Володимир:
– Ото приходили до мене магометани, кажучи: прийми віру нашу; потім приходили німці, які також хвалили свою віру; по них приходили іудеї; по всіх прийшли греки – вони всі віри гудили, а хвалили тільки свою; багато набалакали вони, розповідаючи від початку світу; гарні оповідання їхні, кожному любо послухати їх… Говорили вони, що й другий світ буде, а хто прийме їхню віру, той ніби, померши, воскресне і вже ніколи не буде вмирати; а хто вступить до іншої віри, той на тім світі горітиме в огні… Як ви мені розуму прибавите, що мені порадите?
Дружинники:
– Знаєш, князю, свого ніхто не гудить, а хвалить; коли хочеш добре вивідати, то маєш в себе мужів: пошли вивідати кожного з них, як вони служать Богові.
Нестор Літописець:
Така рада люба була князю та людям. Вибрали 10 чоловік і послали до болгар. Оглянувши все, посланці вернулися. Володимир посилає їх до німців, а звідти до греків. Ті пішли, послухали церковну службу в німців; звідти подалися до Царгорода й прибули до царя. Цар запитав посланців, чого прибули вони; ті розказали, довідавшись про все. цар був радий і велику честь зробив їм того ж дня.
А на ранок послав до патріарха, кажучи: «Прийшли з Русі вивідати віру нашу; накажи прикрасити церкву та служок твоїх (крилос), сам відправ службу, щоб побачили гості славу Бога нашого».. Посли були зачудовані й хвалили службу. По службі царі Василь та Константин прийняли послів і відпустили їх додому з честю та багатими подарунками.
Коли вернулися посли додому, князь скликав раду знову.
Володимир:
– Ось вернулися наші посли; послухаймо, що вони бачили. Кажіть!
Дружинники:
– Побували ми усюди, княже. Та коли прибули ми до греків, нас привели туди, де вони служать Богові своєму, і ми не знаємо, чи на небі, чи на землі були ми – бо ж немає на землі такого виду чи такої краси – не вміємо того сказати; те тільки знаємо, що там Бог перебуває з людьми і служба їхня найкраща над служби всіх земель. А ми не можемо забути краси тієї; як кожна людина, коли спробує солодкого, не приймає потім гіркого, так і нам нема чого тут бути (лишатися при своїй вірі).
Володимир:
– Де ж маємо хреститися? – питає Володимир.
Дружинники:
– Де тобі любо, – відповіла рада.
Учениця:
Не всміхається більше Дажбог,
І Перун – мовчазний, понурий,
І Стрибог не шумить, з вітром не гомонить,
І Лада сумна, мов заснула.
Віра інша, нова опустилась на Русь
І пішла по землі переможно.
Бог єдиний із сонячних світлих небес
Людям шлях освітив словом Божим.
Учитель:
Після запровадження нової віри на Русі почали будувати церкви, прикрашати їх золотими банями, хрестами, іконами. Церква дбала про освіту, науку, священики роз’яснювали віруючим основи християнської моралі.
– Які правила християнської етики вам відомі?
– Чи дотримуємося ми їх нині? Чому?
Учениця:
Володимир – князь великий
Охрестив Киян в Дніпрі,
Потім церкву Десятинну
Він поставив на Горі.
Учень:
Знав тебе народ ласкавим,
Називав теж «Сонцем Ясним»,
Бо зробив ти край великим,
А свій люд – багатим, щасним.
Учениця:
Ти зібрав всі Руські землі
Від Кавказу до Карпати –
І від моря аж по Волгу
Став «Великий» панувати.
Учень:
Ти віддав у громаді владу
Всім найстаршим громадянам,
Сам став зверхнім судією
Й опікуном всіх підданим.
Учениця:
Християнську вніс ти віру
У народ – мов цвіт обнови,
Що красив нам нашу землю
Світом правди і любові.
Учень:
І побивши печенігів –
Жив з сусідами у згоді;
Лад поширював в державі
І добробут у народі.
Учениця:
Тож за твого князювання
Край зацвів, як квітка рожі –
І за те ти в нас «Великий».
Учитель:
Після охрещення Володимир прожив ще 28 років. Помер 15 липня 1015 р., проживши 55 літ. Його зараховано до лику святих завдяки хрещенню ним Русі.
Указом Президента України у 2008 році встановлено нове національне свято українського народу – «День Хрещення Київської Русі-України». Воно щорічно відзначається 28 липня в день пам’яті рівноапостольного князя Володимира – просвітителя нашого народу світлом віри Христової.
– Чому православна церква так високо вшанувала князя Володимира?
– Які пам’ятники видатному князеві є у Києві?
Демонстрація слайдів.
Підсумки уроку.
Бесіда:
– Які джерела допомагають більше дізнатися про історію хрещення Русі?
– Чому церква визнала князя Володимира святим?
– Які норми християнства шанують в усьому світі? Чому?
Учитель.
Християнство змінило культ сили в язичництві на нові моральні цінності, перш за все любов до ближнього, милосердя, всепрощення.
І зараз актуальні принципи рівності перед Богом, любові і прощення. Церква не стала нищити усі язичницькі традиції, зберігши, наприклад, писанки на Великдень, колядування та щедрування на Різдво.
Християнство ввело Русь до числа провідних європейських країн, сприяло її подальшому розвитку.
Leave a Reply
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.