10 ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ, ЯКІ МОЛОДЬ МАЄ ЗНАТИ ПРО ВІЛ ТА СНІД

Підготувала: Патрик О.Г.

Mи живемо у суспільстві, невід’ємною реальністю якого стала епідемія ВІЛ-інфекції та СНДу. За офіційними даними, в Україні зареєстровано понад 70 000 чоловік, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Ми не можемо більше ігнорувати проблему ВІЛ/СНІД і вважати, що вона нас не торкнеться.

 

 

 

10 ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ,
ЯКІ МОЛОДЬ МАЄ ЗНАТИ ПРО ВІЛ ТА СНІД

 

 

1. Хворобу на ВІЛ-інфекцію спричинює вірус імунодефіциту людини, який руйнує імунну систему. Організм людини, ураженої ВІЛ, втрачає здатність протистояти будь-якій інфекції. Це призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту — СНДу. Нині існують ліки, здатні уповільнити перебіг ВІЛ-інфекції та початок розвитку СНІДу. Втім, вилікувати ВІЛ та СНІД у сучасному світі неможливо, ці хвороби невиліковні.

2. Хвороба на ВІЛ-інфекцію може ніяк не виявлятися впродовж 10 і навіть більше років від моменту інфікування. Людина, уражена вірусом, може бути на вигляд абсолютно здоровою й почуватися добре роками, будучи при цьому носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях розвитку ВІЛ-інфекції. ВІЛ передається через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається через статеві контакти. Особливо небезпечними є сексуальні контакти за наявності ранок, розривів та інших уражень вагінальних чи анальних тканин партнерів. Украй ризикованими є сексуальні контакти для юних дівчат, позаяк завдяки анатомічним особливостям у цей період життя вони надзвичайно вразливі до проникнення інфекцій.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються через статеві контакти, особливо вразливі до інфекції, позаяк їхні слизові оболонки не здатні протистояти ВІЛ. Таким людям необхідно терміново пройти курс лікування й до остаточного одужання утримуватися від статевих контактів, навіть з використанням презервативів. Вони також повинні поінформувати своїх партнерів про стан свого здоров’я.

6. Молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційно або мають сексуальні контакти з тими, хто вживає наркотики, належать до вразливої групи інфікування ВІЛ. Уживання наркотиків змінює поведінку людини на ризиковану. Під дією наркотиків людина не усвідомлює, що, використовуючи нестерильні шприци, інше приладдя для ін’єкцій або не користуючись презервативом, наражає на небезпеку себе і своїх близьких. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти: голки, шприци, ножі, ножи¬ці та леза, приміром, під час пірсінгу, татуажу, педікюру, манікюру, тобто під час різних маніпуляцій, за яких травмується шкіра й є контакт із кров’ю.

Ризику ВІЛ-інфікування під час сексуального контакту немає, коли обидва партнери здорові щодо ВІЛ, тобто ВІЛ-негативні.

Ризик інфікування в разі, якщо ВІЛ-статус партнера невідомий, можна знизити, використовуючи презерватив, але найкраще взагалі утримуватися від сексуальних контактів. Слід пам’ятати, що ВІЛ-статус людини неможливо визначити тестами до появи в неї антитіл до ВІЛ, а це відбувається впродовж приблизно трьох місяців від моменту інфікування. Тобто весь цей час людина може вважати себе абсолютно здоровою, але вже мати і передавати вірус ВІЛ.

 

2% українців і досі нічого не чули про СНІД.

Підраховано, що кожної хвилини у світі шестеро осіб заражаються ВІЛ-інфекцією, а щороку інфікується майже 5,6 млн. чоловік, половина з яких -віком від 15 до 25 років.

 

8. Обстеження-тест на ВІЛ здійснює система охорони здоров’я й,  насамперед центри профілактики СНДу.

Тест на ВІЛ є абсолютно конфіденційним. За бажання тестування можна пройти анонімно. Працівники центрів СНІДу або інших закладів, які здійснюють таке тестування, мають провести до та післятестове консультування. Законом України також заборонено розголошення результатів тесту.

 

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, рукостискання, користування туалетом, басейном, через постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах, кашель та чхання. Це означає, що спілкування з ВІЛ інфікованими людьми на побутовому рівні є абсолютно безпечним для інших.

10.Дискримінація ВіЛ-інфікованих людей тільки на підставі того, що вони є носіями вірусу, — це порушення прав людини. Людина, уражена ВІЛ або хвора на СНІД, заслуговує на співчуття та потребує розуміння й підтримки.