ПРАВА ЖІНОК В УКРАЇНІ

Підготувала Петриняк В.В.

ПРАВА ЖІНОК В УКРАЇНІ
У процесі розбудови української державності постала необхідність розробки та здійснення спеціальних за­ходів щодо становища жінок у суспільстві, розвитку жіночого руху. Ці проблеми не могли бути розв’язані лише на рівні громадських організацій, вони вимага­ли державної підтримки, державного визнання існую­чих проблем і розуміння необхідності їх вирішення. Йдеться про становлення тендерної державної полі­тики України, утворення та повноваження спеціаль­них інституцій у системі законодавчої та виконавчої гілок влади щодо забезпечення прав жінок. Правовою основою формування тендерної політики України стали міжнародні політико-правові акти, зокрема Конвенція про ліквідацію всіх форм диск­римінації щодо жінок, однією зі сторін якої є Україна і Конституція нашої держави.
У системі законодавчої влади питаннями поліпшення становища жінок в українському суспільстві опікува­лися:
• постійно діюча Комісія з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства у Верховній Раді першого скликання (1990-1994);
• підкомітет з питань правового статусу жінок, сім’ї та дитинства, що діяв у складі Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціо­нальних відносин у Верховній Раді другого скли­кання (1994-1998);
•  Комітети з охорони здоров’я, материнства і ди­тинства у Верховній Раді третього скликання (1998-2002), у Верховній Раді четвертого скли­кання (2002-2006). У Верховній Раді утворено Комітет сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
Як бачимо, Верховна Рада всіх скликань приділяла значну увагу питанню розробки тендерної політики,
зокрема шляхом утворення спеціальних комітетів (ко­місій, підкомітетів у складі комітетів). Основними повноваженнями даних структур були розробка но­вих, аналіз існуючих та експертиза поданих у порядку законодавчої ініціативи законопроектів у сфері їхньої компетенції.
У структурі секретаріату Кабінету Міністрів з 1993 ро­ку функціонував сектор у справах жінок, охорони сім’ї, материнства і дитинства. У 1995 р. при Прези­дентові України було створено Комітет у справах жі­нок, материнства і дитинства як консультативно-дорадчий орган. Він припинив своє існування після утворення Міністерства України у справах сім’ї та мо­лоді.
Сам факт утворення окремого органу центральної вико­навчої влади, до компетенції якого було віднесено забез­печення проведення в життя державної політики з пи­тань сім’ї, жінок, молоді та дітей на всій території Украї­ни, здійснення управління цією сферою,відповідальність за її стан і розвиток засвідчив не лише рівень розуміння Президентом та Урядом України важливості й актуаль­ності цих проблем, а й намагання їх вирішити. Сьогодні у складі Уряду успішно функціонує Мініс­терство у справах сім’ї, дітей і молоді, яке стало спе­ціально уповноваженим органом у системі централь­них органів виконавчої влади із забезпечення реаліза­ції державної політики з питань реалізації рівності прав і можливостей жінок і чоловіків. Таким чином, становлення державної політики України щодо забезпечення тендерної рівності пройшло ряд ета­пів і відбувалося в рамках міжнародних зобов’язань і ре­комендацій, орієнтуючись на загальновизнані норми та стандарти. Діють відповідні державні інституції. Але хотілося б, щоб вищою була результативність їх роботи при визначенні місця і ролі жінки в нашому суспільстві.