Виховна година присвячена до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка

Підготувала Косенко С.З.

 

 

Скачати у форматі pdf

Реклама  {module Реклама в статті}
Скачати

 

Виховна година:
ЩИРА З ГОСПОДОМ РОЗМОВА
(присвяченого підготовці до святкування 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка)

 

До проведення мистецького заходу залучені:
ведучі (одягнені в українські національні
строї), читці, хор.
Ведуча: Час від часу для кожного народу Всевишній посилає 
велику особистість, яка виростає понад іншими і на довгі 
століття вказує шлях, по якому народ має іти.
Ведучий: Українському народові Бог послав багато постатей. 
Серед них – князь Володимир Великий, що ввів Київську 
Русь  у  коло  християнських  держав;  Богдан  Хмельниць-
кий  –  військовий  стратег  і  державний  діяч;  Іван Мазепа, 
друге  після  Богдана  Хмельницького  втілення  борця  за 
незалежність України. Перелік видатних імен – довгий. Та 
понад  усі ті  великі  імена,  вивершується  постать  Тараса 
Шевченка – найбільшого генія нашого народу.
Ведуча: «…Були в нас на Вкраїні великі воїни, були великі
правителі, а ти став вище, всіх їх, і сім’я рідна у тебе
найбільша. Ти бо, Тарасе, вчив нас не людей із сього світу
згоняти, не городи і села опановувати: ти вчив нас Прав-
ди святої Животворящої.»
(Пантелеймон Куліш)
Ведучий:  Не  був  він  ані  вождем,  ані  державним  мужем  чи 
політиком, не розпоряджався ніякою армією, не мав жодної 
влади, а проте зумів підкорити собі свій народ, полонити 
його душі і серця й заволодіти ним. А всього того домігся ве-
личчю своєї душі й одиноким засобом, яким розпоряджався 
– словом, що його ставив на сторожі своїх ідеалів і кличів.
Ведуча:  Однак  Тарас  Шевченко  не 
знав  спокуси  ставити  своє  слово 
вище. Навпаки, він вірив у всемогутні, 
святі слова «Твої, о Господи».
Звучить хороспів «Блаженні»
Ведуча:  Величава  сила  поетового 
слова  зрівнялася  зі  Словом,  яке 
є  Світлом, що  стояло  на  сторожі  і 
світилося.
… Бо то Боже Слово,
То серце поволі
З Богом розмовля.
То серце щебече
Господнюю славу…
(«Перебендя»)
Ведучий: Бог для поета – велика ду-
ховна сила. Без неї не можна ні жити, 
ні творити, ні боротися.
Ведуча: Тарас Шевченко усвідомлює себе провідником слова 
Божого, виконавцем Божої заповіді. Смиренно, молитовно 
звертався до Господа як свого Творця, як Опікуна всесвіту, 
просив і слав свої думки, слова, розкривав перед Ним свою 
душу.
Читець:    Помолюся Господеві
Серцем одиноким.
О, Боже! Сильний і правдивий,
Благослови всесильним словом
На подвиг новий і суворий.
… … … … … … … … …
… пошли,
Пошли мені святеєє слово,
Святої Правди голос новий!
І слово розумом святим.
І оживи, і просвіти!
І розкажу я людям горе.
Мій Боже милий,
Даруй словам святую силу –
Людськеє серце пробивать,
Людськії сльози проливать,
Щоб милість душу осінила…
…А слово нове
Меж людьми криком пронесе
І люд окрадений спасе
Од ласки царської.
Мені ж, о Господи, подай,
Любити Правду на землі.

 

 

 

І друга щирого пошли.
Не покидай мене! Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи не ложними устами
Сказати Правду!
Поможи
Молитву діяти до краю!
(«Молитва»)
Ведучий: Любов Тараса Шевченка виступає могутнім «новим 
словом»,  словом Правди,  словом Божим,  словом матері, 
матері-України, засобом порятунку людини і народу. Він жив 
і творив з Богом, відчував його силу й підтримку.
Хор виконує «Вірую», муз. М. Вербицького
Ведуча: Слово поета – неначе меч, воно закликає:
Розпанахати погане
Гниле серце, трудне,
І вицідить сукровату,
І налить живої,
Козацької тії крові,
Чистої, святої!
Тільки духовно зрячий поет може заглянути в глибінь.
Ведучий: Та це ж саме те, що нам нині ой, як потрібно! Маємо 
незалежну державу, а людей із чистою козацькою любов’ю 
до неї бракує.
  Поет творив новий леміш духовний і національний, викли-
кав тугу за справжнім життям, гідним людей, яким дано про-
мовляти до Творця «Отче наш!»
Звучить молитва «Отче наш»
Ведуча: Дар Тараса Шевченка проповідувати слово був таким 
могутнім, що його впізнали, прийняли і полюбили відразу. 
Селянин,  котрий  був  вихований  у  традиційній  духовній 
культурі розумів, про що поет пише. І ніхто не допитувався: 
хто він такий, щоб учити…І впевнено висловлено: 
Знать од Бога
І голос той, і ті слова.
Ведучий: Присутність поета в Україні така повна і реальна, що 
майже в кожній українській хаті портрет його у вишиваних 
рушниках поставлено поряд з іконами на покуті. «Кобзар» 
знали напам’ять навіть неписьменні.
Ведуча:  Народ  прийняв  Тараса  Шевченка  як  вісника  Божої 
Правди. Вже  від  появи  «Кобзаря»  в  1840  р. Україна  лю-
била поета з трепетом, як діти батька. Як знак народного 
розуміння і пошани, люди зверталися «Батьку, Тарасе!» і то 
на 32 році життя поета.
Хор виконує пісню на слова Тараса Шевченка
«Реве та стогне Дніпр широкий»,
муз. Д. Крижанівського, обр. К. Котенка
Ведуча:  Поета  народ  український  інтуїтивно  зрозумів,  не-
зважаючи на те, що більшість творів пролежали в архівах 
чи  сейфах  ІІІ  відділення  імператорської канцелярії  аж  до 
1905 року. Заборонене слово стало загадковим і віщим, а 
ім’я увійшло в притчу про переслідуваних і гнаних за Правду.
  Поезії передавалися в рукописах, можна було знайти їх у 
селянських хатах, в палатах дідичів, в шухлядах урядовців 
і за халявами солдатських чобіт. І не в одного перевертня 
прокинулася совість, не один заплакав, читаючи «Кобзаря», 
чи пригадав собі, з якого народу вийшов і до якого нале-
жить. Кожний знаходив щось відповідне для себе.
Ведучий: В усі часи, в усі верстви Тарас Шевченко проникав 
як чарівник слова. Мову його творів народ легко сприймав 
як свою.
  Для навчання української мови в недільних школах, у 1860 р. 
пише зворушливий «Буквар» призначений для дітей, напо-
внений молитвами, текстами Псалмів і народними піснями. 
«Абеткою для дітей має бути голос народу і голос Божий…»
Ведуча: Треба мати виняткову внутрішню силу, щоб проклада-
ти мільйонам знедолених новий шлях проти течії.
  Про  Тараса  Шевченка  можна  відважно  сказати  словами 
Святого Письма: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, 
і я облегшу вас». (Мт. 11:28).
Звучить у записі пісня у виконанні
В. Зінкевича «Шлях до Тараса»,
сл. Ю. Рибчинського, муз. О. Осадчого
Ведучий: Маємо багато правдивих відомостей і фактів із при-
ватного життя поета, які виразно свідчать, що він усе життя 
своє прожив у щирій, глибокій вірі в Божу всемогутність:
Єдиний на світі Ти, Боже!
Жоден із великих не жив у повсякчасному діалозі з Богом, 
як Тарас Шевченко. І то ще з дитинства.
Ведуча: Із життєпису поета знаємо, що дитину – Тараса хре-
стили 28 лютого (за старим стилем). Хрестив його священик 
Алексій Базаринський, а хрещеним батьком був селянин із 
Моринець Григорій Дяденко.
  Родина,  в  якій  поет  виховувався,  була глибоко  релігійна, 
старанно заховувала християнські цінності. Особливо мама 
Катерина, теплі  спогади  про  яку  не  раз  подавав  поет  у 
«Кобзарі».
Ведучий: У своєму ранньому дитинстві Тарас мав два поважні 
джерела свого знання і науки.
  Перші відомості про Церкву, про вчення Христа, про хри-
стиянську мораль хлопчина дістав від особливо релігійного 
тата Григорія, який вдома по неділях і святах вголос читав 
Святе Письмо та оповідання про життя святих. Батько мав 
свої власні книжки «Київський патерик» і «Мінею» – книгу 
про життя святих, на якій виховувалася і духовно зростала 
вся Україна.
  Для свого середовища батько майбутнього генія був доволі 
начитаним і добре знав важливість письма і грамоти.
  Хлопчина Тарас також пильно слухав розповіді діда Івана, 
що  був  письменним  і  пам’ятав  часи  волі,  брав  участь  у 
гайдамацьких  повстаннях,  бачив  Івана  Гонту  і  Максима 
Залізняка. Ті розповіді ставали частиною душі дитини і його 
долі.
Ведуча: Перша наука Тараса Шевченка – релігійна у дяка Бо-
горського, яка відбувалася на основі Псалтиря і Часослова  написаних  старослов’янською мовою.  То  були тодішні 
букварі.

 

 

 

Перейшовши на службу до о. Григорія Кошиці, вечорами чи-
тав «Життя Святих» і Святе Письмо. Читав із найбільшою 
увагою і пошаною, і так впродовж усього життя. Залюбки 
читав Книги Пророків. А найпоетичнішу Книгу всього світу 
Псалтир «знав мало не весь з пам’яті і читав його як казали 
слухачі, виразно, цебто голосно». Хто з нас знає Псалтир 
так, як знав Тарас Шевченко «ще в школі, таки в учителя 
дяка?»
  Пізніше  в  поемі «Мені тринадцятий минало», опише  хви-
лини радості дитини-пастушка, що під час молитви у полі 
переживає своєрідне переображення дитячої душі.
Ведучий: До світлих моментів у сирітському житті поета на-
лежать спогади про прощі до Мотронівського монастиря з 
сестрою Катериною.
  Ходив молитися з сестрами і до Лебединського монастиря, 
що був заснований у 1779 році як жіноча обитель. Там слу-
хав оповідання стареньких отців-ченців, серед яких були й 
ті, що своїми очима бачили Коліївщину 1768 року.
Ведуча: Для формування релігійного світогляду Тараса Шев-
ченка, зокрема  в  дитячі  роки,  велику  роль  мала також 
сільська церква, відправи в ній, проповіді священика, про-
слуховування уривків із Євангелій.
  Дещо довідався у школі від вчителів-дяків, щось – із книжок. 
Залюбки переспівував Давидові псалми, що були для поета 
зразком глибокого і точного слова, яке промовляють перед 
Богом. І прикладом щирості, яка «…голосна та правдива, як 
Господа слово».
Ведучий: Все ж  у формуванні  релігійного  світогляду Тараса 
Шевченка найголовнішим є Святе Письмо – Старий і Но-
вий Завіт, які читав і перечитував раз у раз, в час скрути, у 
похмурі дні недолі. Про це маємо свідчення як самого поета, 
так і його приятелів.
Ведуча: Все ж у формуванні релігійного світогляду Тараса Шев-
ченка найголовнішим є Святе Письмо, Старий і Новий Завіт, 
які читав і перечитував раз у раз, в час скрути, у похмурі дні 
недолі. Про те маємо свідчення як самого поета, так і його 
приятелів.
Хор виконує воскресний 2-ий антифон
«Боже, ущедри нас…»,
«Єдинородний Сину», муз. М. Вербицького
Ведучий: Після  арешту  і заслання  поета  Біблія  стала  його 
одинокою потіхою. Про це Тарас Шевченко неодноразово 
пише до своїх друзів, особливо до княгині Варвари Репніної: 
«Одинока розрада моя тепер – це Євангеліє. Я читаю її без 
вивчення щодня і щогодини.»
  В іншому листі розповідає: «Вчора просидів до ранку й не
міг думок зібрати, щоб лист скінчить. Опанувало мене
якесь чуття недовідоме… Перед благовістом до утрені
згадав я слова Розп’ятого за нас і неначе ожив: пішов до
утрені й молився так радісно, чисто, як може ніколи досі.
Я тепер говію й сьогодні причащався Святих Таїн. Хотів
би, щоб усе життя моє було таке чисте й прекрасне, як
сей день!..»
Ведуча: Через два роки в листі до княгині пише, що планує 
змалювати картину Розп’ятого Христа і написати твір про 
страждання Богоматері під Хрестом:
Читець: «Новий Завіт я читаю з благоговійним трепетом.
Через оце читання зродилась у мене думка описати серце
матері за життям Пречистої Діви, Матері Спасителя. І
друга: намалювати картину Розп’ятого Її Сина. Молю Го-
спода, щоб хоч коли-небудь втілилися в образах мої мрії…»
Ведучий: У хвилинах найбільшого розпачу говорив: «Жахлива
безнадійність! Така жахлива, що тільки одна християнсь-
ка філософія спроможна боротися з нею».
  Поет  постійно  уповав  на Бога,  як  про те  сказано  в  його 
Псальмах:  «Боже! Спаси, суди мене…», «Милосердний
Бог – моя нетлінна надія»,  – записано  у  «Щоденнику  в 
1857 році.
  У зрілому віці мав змогу познайомитися з богословською 
літературою, науковими працями з історії Церкви.
Ведуча: З християнським терпінням Тарас Шевченко приймав 
і зносив  все, що  вділила  йому  доля. Як  правдивий  хри-
стиянин не нарікав на свій талан. «Навіть грішно було б
нарікати на свою долю, це було б рівноварте, що нарікати
на Бога. Нехай тягнеться життя моє невеселе, як мені
Бог дав. Одного, що я б просив у Бога, як великого блага
– це хоч би перед смертю подивитись хоч разочок на вас,
добрих друзів моїх, на Дніпро, на Київ, на Україну і тоді, як
християнин, спокійно умер би я.»
Ведучий: Поет здібний не тільки вимагати, він завжди вдячний 
Богові, за своє духовне прозріння:
Якби не Бог поміг мені,
То душа б живая
Во тьмі ада потонула,
Поклялась на світі.
Ти, Господи, помагаєш
По землі ходити,
Ти радуєш мою душу
І серце врачуєш…
  Так міг висловитися лише поет, який не уявляв життя без 
спілкування з Богом.
Ведуча: Душа Тараса Шевченка була наповнена молитовною 
величчю та дитячою чистотою, тому й наскрізь перемере-
жано все, що вийшло з-під пера поета християнськими ду-
мами.
Про Бога поет згадує у 143-ох поетичних творах 600 разів, 
в 17-ти  є довші  поетичні молитви,  в 150-ти творах  вжито 
вислови «Богу молитися», «молитися» та кілька десятків 
творів, у яких є вислови «Господа благати», «Бога блага-
ти». Статистичний підрахунок показує, що слово Бог поет 
вжив 1281 раз, тоді як Україна – 269.
Хор виконує «Святий Боже…»,
«Благослови, душе моя, Господа», муз А. Веделя

 

 

 

Ведуча: Народився поет під високою зорею. Йому випала ве-
лика доля, яка викликає подив.
Читець: То була дивовижна зоря:
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.
То казково щаслива зоря
Над забутою світом.
Тільки пісня туги і жаги,
Як душа у безмірному горі;
Тільки тайна, розлита в просторі
Над Вкраїною нив і могил.
І вислухують птахів без крил
Тільки зорі.
Злидні чорні – лиш річка й сади,
Тьма неволі – лиш простір і небо,
І звабливо трагічні сліди,
По яких повертають до себе.
Коли пісня, Завіт і Псалтир,
Може – більш і не треба?
То було незвичайне дитя –
В ньому кожна клітина співала,
То була незвичайна душа –
Вона вічно сміялась-ридала
І любов’ю, крізь темінь життя,
Осявала всі далі.
Хто б то знав – стільки чару й вогню
У простому знайомому слові!
Стільки правди, і болю, і крови
У дрімотні обличчя хлюпнув!
Проти течії, сили і сну –
Геній віри й любови!
Йому доля судилась, як міт:
За пророцтво життям заплатити,
Потім знов для нащадків ожити,
Щоб вергати, як давній Сізіф,
Вгору ладних скотитись-спочити.
(Євген Сверстюк)
Ведучий: Будити духовно приспаних земляків, в яких насиль-
но витіснено Бога, тому й їх душі занімілі, було не легко в 
тогочасній дійсності. В тодішній Російській імперії панували 
брутальність, цинізм, нелюдськість, утиск самодержавного 
режиму. В тих умовах поет не побоявся виступити на прю 
з неправдою. Тарас Шевченко, як мало хто у ті часи, добре 
розумів, що у «москалів» своя історія, а у нас своя. Власне, 
він і став Пророком нашої історії. Він поставив свою душу 
закладником у Бога за Україну, сторожити, будити, змусити 
до дії, до боротьби.
Ведуча: Тарас Шевченко, як писав Іван Франко,  став «воло-
дарем у царстві духа», «велетнем у царстві людської
культури» і зробив для розвалу Російської імперії як тюрми 
народів «більше, ніж десять переможних армій» і українці 
визнали його своїм національним Пророком.
  Поет переконаний, що «де нема святої волі, не буде там
добра ніколи», а «за святую Правду-Волю розбійник не
стане».
У записі звучить пісня у виконанні гурту «Мандри»
«Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно»
Ведуча: Ставши перед обличчям імперії, наче грізний обвину-
вач Тарас Шевченко заявляє, що не зрадить своєї ідеї і не 
стане служити ворогові: «Не продамся, нікому в найми не
наймуся».
Бо лучче одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!
(«Не нарікаю я на Бога…»)
Ведучий: Напевно, саме для наснаги у боротьбі за волю на-
роду, за рідну мову Бог дарував нам поета Тараса Шевчен-
ка. Всі думки  його,  вся любов  були  присвячені  народові, 
боротьбі за його визволення та розквіт національної мови.
Ведуча: Як важливо в нинішній час, українським урядовцям, 
котрі  залишаються  надалі  вірними  сусідньо-чужинській 
владі і не хочуть признати і розмовляти українською мовою, 
як державною, прочитати і задуматися над рядками з поеми 
«Сон»:
Читець:   От і братія сипнула
У сенат писати,
І підписувать, і драти
Та підписувать, та драти
І з батька і брата.
А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій – а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! п’явки! Може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі.
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!..
(«Сон»)
Ведучий: Поет терпить з народом і за народ. Великою і святою 
була любов Тараса Шевченка до України. Вона, одна, най-
краща у світі. Вона, то вся історія народу із найдавніших її 
початків.
  У  тому  терпінні  покладає  всю  надію  на  Бога  і  Його
справедливість. Порятунок бачить поет тільки в молитві.

 

Читець:   Не плачте, братія! За нас
Всі душі праведних і сила
Архистратига Михаїла.
Не за горами кари час…
Молітесь, братія!
Молітесь Богові одному
Молітесь Правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь.
У записі звучать пісні на слова Тараса Шевченка:
«Чорна рілля ізорана», «Молітесь, братія!»
у виконанні Б. Гмирі
Ведуча:  Шевченкове  несприйняття  єлейного  фарисейства 
дуже нагадує Євангельське несприйняття. 
Молитовно звертається до Бога з просьбою, щоб усвідомив 
зрадників і відступників за всі злодіяння і скверни, що їх на-
творили для України і народу.
Читець: Прорци своїм лукавим чадам,
Що пропадуть вони, лихі,
Що їх безчестіє, і зрада,
І криводушіє огнем,
Кровавим, пламенним мечем
Нарізані на людських душах,
Що крикне кара невсипуща…
Людськії шашелі. Няньки,
Дядьки отечества чужого!
…хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Вас найде правда-мста.
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога!
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш?
Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонялись!
А чистих серцем коло – коло їх
Постав Ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюдить.
Ведучий: Поет в розпуці звертається до Господа:
За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, сину Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини… чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
(«Кавказ»)
Ведуча:  Попри  всі  удари  гіркої  і  страшної  дійсності  поет 
закликає вірити в перемогу Божої Правди на землі:
Ми віруєм Твоїй силі
І слову живому.
Встане Правда! встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Во віки і віки.
(«Кавказ»)
Ведучий: З особливим пієтизмом Тарас Шевченко звертається 
до Пречистої Діви Марії.
Читець: Благословенная в женах,
Святая, праведная Мати
Святого Сина на землі,
Не дай в неволі пропадати,
Летючі літа марне тратить,
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої Правди голос новий,
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!
……………………………………
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило
І на Україні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини! Амінь.
(«Неофіти»)
Ведучий: Діва Марія для Тараса Шевченка – то не лише Мати, 
що молилася, навчала, допомагала Синові і йшла за ним 
вслід. Вона була відповідальна за те, щоб усвідомити і при-
йняти Його вчення. 
Читець: Як розпинать Його вели
Ти на розпутії стояла
З малими дітьми. Мужики,
Його брати, ученики
Перелякались, повтікали.
«Нехай іде, нехай іде!
Отак і вас він поведе!» –
Сказала дітям і упала
На землю трупом.
Розп’ялась
Твоя єдиная дитина!
……………………..
Брати його, ученики
Нетвердії, душеубогі,
Катам на муку не дались,
Сховались, потім розійшлись,
І ти їх мусіла збирати…
Ото ж вони якось зійшлись
Вночі круг тебе сумувати.
І ти, великая в женах!
І їх униніє, і страх
Розвіяла, мов ту полову,
Своїм святим огненним словом!
Ти дух святий свій пронесла
В їх душі вбогії! Хвала!

І похвала тобі, Маріє!
Мужі воспрянули святиє,
По всьому світу розійшлись,
І іменем твойого Сина,
Твоєї скорбної дитини,
Любов і правду рознесли
По всьому світу.
(«Марія»)

 

Ведуча:  Найкраща  і  найглибша  поема  Тараса  Шевченка 
«Марія» прекрасно передає хвалу Матері Божій.
Читець: Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, Мати, возлагаю,
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Хор виконує «Достойно є…» і
«Благання «Пресвятая Богородице, спаси нас»
Ведучий: Шевченкова глибока віра в Бога і любов до України 
гідна наслідування. Так, для покоління шістдесятників поет 
був знаменною постаттю, фундаментом, на якому вони тво-
рили себе. Ідеали поета формували їхній життєвий вибір. 
Глибоко  віддані  послідовники,  а  особливо  деякі  визначні 
представники поетичного  слова шістдесятників,  стали го-
ловними ініціаторами сучасного відродження України, для 
яких Шевченкове безкомпромісне кредо, підсилене заклич-
ним словом, обізвалося пророчою силою.
Ведуча:  Пророче  слово  Тараса  Шевченка  є  невичерпним 
джерелом  натхнення  для  багатьох  поколінь  українських 
композиторів. Його значення для розвитку української музики 
важко переоцінити. Два корифеї української професійної музи-
ки – Микола Лисенко і Станіслав Людкевич стверджували, що 
мудре, відважне, сильне, вольове слово поета та його страд-
ницьке життя зробило їх українцями і мало значення у тому, 
що вони стали на важку, але почесну дорогу служіння рідному 
народові. Станіслав Людкевич писав: «Коли б не поезія Шев-
ченка, я, мабуть, взагалі не став би композитором».
  Кантата-симфонія  «Кавказ»  є  монументальним,  натхнен-
ним твором, а полум’яне поетове слово в музиці звучить як 
непереможна пісня-гімн:
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає.
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!
(«Кавказ»)
А Микола Лисенко – дворянин, син полтавського поміщика, 
власника кріпацьких «душ», схилив свою голову у побожно-
му поклоні перед сином кріпака і віддав його могутньому 
слову свою співучу душу митця.
  Композитор Семен Гулак-Артемовський одну із своїх пісень 
«Стоїть явір над водою» присвятив поетові.
Звучить пісня «Стоїть явір над водою»
Ведучий: Зі «Щоденника» знаємо, що Тарас Шевченко постійно 
цікавився релігійним малярством. Часто відвідував в різних 
місцях  церкви,  приглядався,  оцінював  образотворче  ми-
стецтво. Мріяв про власні твори релігійного характеру. Се-
ред його академічних малюнків – «Жертвоприношення Ав-
раама», «Христос благословляє хліб», «Святий Димитрій», 
«Лот  із  дочками»,  «Розп’яття»,  «Апостол  Петро»,  «Сама-
ритянка»,  «Притча  про  блудного  сина»,  «Голова Христа», 
«Притча про робітників у винограднику», «Свята Родина», 
«Смерть Марії» та ціла низка інших.
Ведуча: Усі теми, які хвилювали і ранили серце поета, настільки 
відповідають нинішньому часу, що без надумування можна 
вважати його нашим сучасником, порадником, дороговка-
зом у тяжкій і довготривалій боротьбі за незалежну Україну.
Ведучий: Безмежна любов до України і велике бажання бачити 
її вільною – головний мотив життя і творчості поета.
Ведуча: Розгортаймо  частіше  «Кобзар»  –  це  наше  духовно-
національне Євангеліє,  і  вчитуймося з  увагою  в  писання 
Великого Пророка, так як закликав українців за свого життя 
письменник Василь Стефаник, пишучи: «Читайте Шевченка, 
а там створена вам ціла історія і душа українського народу. 
Там для всіх мільйонів українського народу велика книга му-
дрости, книга любови до України, а в його словах показана 
нам усім далека-далека дорога до нашої майбутності.»
Ведучий: Читаймо Шевченка в наше сьогодення, бо ж проро-
че писання Великого Пророка таке ж актуальне і нині, коли 
Україна вже вільна, вже є Українська Держава, але духовне 
обличчя народу так глибоко потьмарене зловісним минулим 
і потребує свого оновлення, в основі якого невмируще, вічне 
Шевченкове Слово.
Ведуча: Завжди пам’ятаймо поетові пророчі рядки:
А ви Україну ховайте!
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать.
(«Гайдамаки»)
Ведучий:  Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!
(«Чи ми ще зійдемося знову?..»)
Ведуча:  … Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих своїх речах,
І ми, читая, оживаєм
І чуєм Бога в небесах.
(Мені здається, я не знаю…)
Хор і всі учасники виконують
«Молитву за Україну» і «Заповіт»
Марта Грицик,
провідний методист з питань етичного
та християнського виховання
літературний редактор – Володимир Квітневий.

Поділитись матеріалом у соціальних мережах:
Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Коментарі

Залишіть коментар