Види насильства та їх наслідки.

Зі статті Т.Я. Сафонової, Є. І. Цимбал “Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки”/Жорстоке поводження з дітьми: сутність, причини, соціально-правовий захист. М., 1993 

Жорстоке поводження з дітьми та нехтування їх інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідком завжди є: серйозний збиток для здоров’я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко – загроза його життю або навіть смерть.

Фізичне насильство – нанесення дитині батьками або особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими будь-якими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які заподіюють шкоду здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, струсу, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням самих різних предметів як знарядь бузувірства. 

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, дачу йому отруйних ве-вин або “медичних препаратів, що викликають одурманювання (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушення або утоплення дитини. 

У деяких сім’ях серед дисциплінарних заходів використовують різні види фізичного покарання – від запотиличників і ляпасів до прочуханки ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство – це дійсно фізичний напад (катування), воно пoчті завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою. 

Сексуальне насильство або спокушання – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також залучення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів та сідниць, підглядання за ним, коли він цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб. 

Психічне (емоційне) насильство – постійне або періодичне словесну образу дитини, загрози з боку батьків, опікунів, вчителів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення його в тому, в чому він не винен, демонстрація нелюбові, неприязні до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна брехня, обман дитини (у результаті чого він втрачає довіру до дорослого), а також пред’являються до дитини вимоги, що не відповідають його віковим можливостям. 

Нехтування інтересами і потребами дитини – відсутність належного забезпечення основних потреб і потреб дитини в їжі, одязі, житло, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об’єктивних причин ( бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без нагляду, що ‘призводить до нещасних випадків, отруєнь і інших небезпечних для життя і здоров’я дитини наслідків. 

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є відсутність у жінки любові до дитини, коли він ще перебуває в материнській утробі, тобто до дитини від небажаної вагітності. Його, ще нічим себе не проявив, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні до дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають низьку масу тіла, частіше хворіють в перші місяці життя, гірше розвиваються. 

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але їх все об’єднує одне – збиток здоров’ю дитини чи небезпека для його життя. Негативними наслідками для здоров’я є: втрата або погіршення функції будь-якого органу, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, пострадавщего від побоїв. 

Розрізняють найближчі та віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей. 

До найближчих наслідків відносяться фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головні болі, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається у маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Крім зазначених ознак, у дітей при цьому синдромі з’являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді збудження, прагнення кудись бігти, сховатися, або в вигляді глибокої загальмованості, зовнішнього байдужості. Однак в обох випадках дитина охоплений найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної ущербності, неповноцінності. 

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення, фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоції-ональних порушення, соціальні наслідки. 

Порушення фізичного і психічного розвитку 
У більшості дітей, що живуть у сім’ях, в яких важке фізичне покарання, лайка на адресу дитини є “методами виховання”, або в сім’ях, де вони позбавлені тепла, уваги, наприклад, в сім’ях батьків-алкоголіків, є ознаки затримки фізичного та нервово-психічного розвитку . Зарубіжні фахівці назвали цей стан дітей “нездатністю до процвітання”. 

Діти, які зазнали жорстокого поводження, часто відстають в зростанні, масі, або і в тому і іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити , рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їх однолітки. У таких дітей часто спостерігаються “погані звички”: смоктання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах нехтування їхніми інтересами, фізичними та емоційними потребами, виглядають по-іншому, ніж діти, які живуть у нормальних умовах: у них припухлі, “заспані” очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічного занедбаності – педикульоз, висипу, поганий запах від одягу і тіла . 

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження 
Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, при фізичному насильстві є ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. При сексуальному насильстві можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі та хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки. 

Незалежно від виду та характеру насильства у дітей можуть спостеріга-датися різні захворювання, які відносяться до психосоматичних: ожиріння або, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту.

При емоційному (психічному) насильстві нерідко бувають шкірні висипки , алергічна патологія, виразка шлунка, при сексуальному насильстві – незрозумілі (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини та малого тазу не виявляється) болі внизу живота. Часто у дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкання, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно надходять до відділень невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь. 

Психічні особливості дітей, постраждалих від насильства 
Практично всі діти, постраждалі від жорстокого поводження і зневажливого відносини, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються далі з певними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їх подальше життя. 

Діти, які зазнали різного роду насильства, самі відчувають гнів, який найчастіше виливають на більш слабких: молодших за віком дітей, на тваринах. Часто їхня агресивність проявляється в грі, часом спалахи їх гніву не мають видимої причини. 

Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити . І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривовані дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді викликає, ексцентричного поведінки. 

Діти, які пережили сексуальне насильство, набувають невластиві віком пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми або з іграшками. Навіть маленькі, не досягли шкільного віку діти, постраждалі від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велика кількість учасників. 

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, яка сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов’язаних з насильством, Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому, Для неї характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, в тому, що “ти гірше за всіх”. Внаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування його з однолітками утруднено. 

Серед цих дітей, навіть в дорослому стані, відзначається висока частота депресій Це проявляється в нападах занепокоєння, беззвітній туги, відчуття самотності, в порушеннях сну. У старшому віці, у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити із собою або завершені самогубства. 

Відчуваючи себе нещасними, знедоленими, пристосовуючись до ненормальним умов існування, намагаючись знайти вихід із ситуації, вони й самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, відноситься до сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати звичної сімейного життя, діти вимагають у дорослих гвалтівників гроші, солодощі, подарунки. 

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми 
Можна виділити два виявляються одночасно аспекту цих наслідків: шкода для жертви і для суспільства. 

Діти, які пережили будь-який вид насильства, мають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не володіють достатнім рівнем знань і ерудицією, щоб завоювати авторитет у школі тощо Вирішення своїх проблем діти – жертви насильства – часто знаходять в кримінальній, асоціальної середовищі, а це часто пов’язане з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та вчиняти інші кримінально карані дії. 

Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі при створенні власної сім’ї, вони не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми. 

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей та у підлітків такі особистісні та поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства. 

Які ж суспільні втрати насильства над дітьми? Це перш за все втрати людських життів в результаті вбивств дітей і підлітків або їх самогубств, це втрати в їх особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного та фізичного здоров’я, низького освітнього та професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрати в їх особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто cтановятся гвалтівниками. (Зі статті “Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки”). 

Цю інформацію повинні знати дорослі і діти 
Американські фахівці, співробітники американської некомерційної організації “Project Harmony”, в 1998 р провели дослідження на території Республіки Карелія в рамках проекту “Запобігання насильства в сім’ї”, так визначили поняття “насильство” і “жорстоке поводження з дитиною”: 

Над дитиною вчинено насильство, якщо: 
його катували, 
йому нанесли побої, 
його здоров’ю заподіяли шкоду, 
порушили його статеву недоторканність і статеву свободу. 

дитини залякували, якщо: 
йому вселяли страх за допомогою дій, жестів, поглядів, 
використовували для залякування свій зріст, вік, 
на нього кричали, 
погрожували насильством по відношенню до інших (батькам дитини, друзям, тваринам і так далі). 

До жорстокому поводженню також відноситься використання при цьому сили громадських інститутів: 
релігійної організації, 
суду, 
міліції, 
школи, 
спецшколи для дітей, 
притулку, 
родичів, 
психіатричної лікарні і так далі. 

Над дитиною вчиняють насильство, якщо використовують для цього ізоляцію: 
контролюють його доступ до спілкування з однолітками, дорослими, братами і сестрами, батьками, бабусею і дідусем 

Над дитиною також здійснюють емоційне насильство, якщо: 
принижують його гідність, 
використовують образливі прізвиська, 
використовують його в якості довіреної особи, 
при спілкуванні з дитиною виявляють непослідовність, 
дитини соромлять, 
використовують дитини як передавача інформації другому з батьків (дорослому) 

Над дитиною здійснено економічне насильство, якщо: 
не задовольняються його основні потреби, контролюється поведінка за допомогою грошей. 
дорослими розтрачуються сімейні гроші. 
дитина використовується як засіб економічного торгу при розлучення. 

до дитини відносяться жорстоко, якщо використовують погрози: 
загрози кинути його (а в дитячому будинку – виключити і перевести в іншу установу), 
погрози самогубства, нанесення фізичної шкоди собі або родичам. 

До дитини дорослі відносяться жорстоко, якщо: 
використовують свої привілеї: 
поводяться з дитиною як зі слугою, з підлеглим, 
відмовляються повідомляти дитині про рішення, які відносяться безпосередньо до нього, його долю: про відвідини її батьками, опікунами, 
дитини перебивають під час розмов.

 

Коментарі із Facebook

Коментарі

Залишіть коментар