«Любіть Україну всім серцем своїм і всіма своїми ділами!» (класний керівник: Стасюк І.І.)

Мета: Ознайомити дітей з традиціями українського народу виховувати любов до рідної мови, гордість за те, що ми є громадянами України.

Виховувати почуття національної свідомості, гідності; прищеплювати глибокі почуття любові до рідного краю.

Розвивати творчі здібності дітей.

 

Вчитель: Як мислять про державу наші діти?

Ми спробуємо про це поговорити,

Чи розумієш ти, моя дитина,

Що є для нас з тобою Україна?

 

Учень: Що Україна є для мене?

То рідна батьківська земля,

Пахучі трави, гай зелений

І хліба стиглого поля.

 

Учениця: Що є для мене Україна?

Світанки чисті над Дніпром

І пурпуровий кущ калини,

Що пломеніє за вікном.

 

Учень: Моя Батьківщина – велика країна

Весь Всесвіт – для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна,

У цілому світі одна.

 

Учениця:    Я тут народився у добру годину,

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем свою Україну!

І нею пишаюсь, горджусь!

 

Вчитель: А хто ми є? Яка у нас культура?

Освіта? Мова? В чім пріоритети?

Яка духовність в нас? Література?

Чи є свої пісні? Свої поети?

 

(Звучить пісня про Батьківщину «Україна».)

 

Вчитель: Потяглись до сонця віти,

Сіє музику дзвінок

Починаємо любі діти,

Мови рідної урок.

 

Учень: Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива?

Перше материнське слово,

Перша пісня колискова.

 

Учениця: Колисанка… Що за слово!

Як звучить воно чудово,

Особливо з уст матусі.

Я до неї пригорнуся

І в дитинство повернуся.

 

(Звучить колискова у виконанні мами.)

 

Вчитель: У мові народу відбивається глибинна душа українця, який вмів тяжко працювати, веселитись і приперчене слово сказати.

 

(Інсценізація гуморески П.Глазового.)

 

Учень: Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

 

Учениця: Нам любов’ю серця зігрівають,

Доброта і тепло в них завжди

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

 

Учень: Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці, душею багаті

Крізь віки у майбутнє ідуть.

Учениця: Для людей відкрита

Хата наша біла.

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

 

Учень: Нехай рясніють ниви колоскові,

У нашій хаті буде злагода і мир.

На чистому як сонце рушникові

Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

 

(Звучить пісня «Ой зелене жито»)

 

Учениця: Що за дівчинка маленька

Стоїть в лісі між дубів?

Може дівчинка маленька

Назбирать прийшла грибів.

Учень: Ні, не дівчинка там стала,

То калина виростала,

Ту хустинку гаптувала

Щедра осінь золота.

 

(Звучить «Пісня про калину».)

 

Учениця: Є і нам про що згадати.

Пісня душу возвелич.

Ой була в нас ненька мати

Запорозька Славна Січ!

(Звучить козацький марш.)

 

Учень: Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

 

Учень 1-й: Козак – чесна, смілива людина,

Найдорожча йому Батьківщина

Учень 2-й: Козак – усім народам друг,

І лицарський у нього дух!

Учень 3-й: Козак – слабкому захисник,

Цінити побратимство звик!

Учень 4-й: Козак вкраїнську любить мову,

Він завжди здержить своє слово!

Учень 5-й: Щоб козацькому роду не було переводу,

Присягнемо на вірність Вітчизні й народу.

 

(У виконанні хлопчиків звучить козацька пісня.)

 

Учень: Затуляли чужинці в обіймах нам рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові.

 

Учениця: Мій народе, пісень триста тисяч твоїх

Уяви, сколихнули б умить Україну –

Захотіли б, мабуть, всіх земель солов’ї

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

 

(Легенда про Україну І.Шоломей.)

 

Віночок українських народних пісень

Учень: Хто це так голосно хропе?

Учениця: Та це ж Гриць!

 

(«Грицю, Грицю до роботи»)

 

Учениця: Ой і ледачий наш Гриць, до роботи неохочий.

Учень: Та хіба ж я ледачий? Он в тій хаті , що за тином, живе ще більше ледащо.

 

(«Чом я не хазяйка?»)

 

Учениця: Отож два чобітки пара.

 

(«Ой на горі два дубки»)

Учень: Можливо, щось скажу не те я,

Бо знаю, може небагато,

Та в мене є така ідея,

Коли люблю свою я хату,

Коли на крилах я злітаю,

Від співу Ніни Матвієнко,

Коли з захопленням читаю

Шевченка, Стуса і Костенко

І декламую їх я вірші,

Де біль чи радість в слові кожнім,

То відчуваю все частіше,

Що не любити це не можу.

 

Вчитель: Так, сонечко, ти маєш рацію,

Є нам з тобою чим пишатися,

Адже ми українська нація,

І нею хочемо лишатися.

 

(Звучить заключна пісня «Моя Україна»

К.Бужинської і танець.)

 

Учень: Хай вам щастить у ваших родинах!

Хай вам щастить у вашім житті!

Хай вам щастить у вашій країні!

Хай вам щастить на рідній землі.

Поділитись матеріалом у соціальних мережах:
Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Коментарі із Facebook

Коментарі

Залишіть коментар